Зарплатня товаром: законна форма оптимізації видатків

Передусім зауважимо, що нормами чинного законодавства дозволена лише часткова виплата зарплати продукцією (товарами) – так звана натуральна оплата праці. Натуральна форма виплати заробітної плати, як виняток, якщо вона передбачена колективним договором, може бути передбачена у тих галузях або за тими професіями, де така виплата еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому вираженні і є звичайною або бажаною для працівників (ст. 23 Закону України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР).

Найчастіше така виплата здійснюється у сільському, лісовому та рибному господарстві. Попри те, що чинне законодавство дозволяє виплачувати «натурою» не більше 30% нарахованої за місяць зарплати, деякі підприємства за домовленістю із працівниками здійснюють такий вид розрахунків і в більшому, навіть повному обсязі.

Найчастіше виплачують вирощеною або виробленою продукцією в господарстві чи на підприємстві (зерно, овочі, мука, цукор, олія, молоко та інші сільгосппродукти). Зазвичай така оплата відбувається, коли у підприємства недостатньо коштів. Вона дозволяє зберегти обігові кошти.

Для того, щоб не виникло якихось непорозумінь із контролюючими органами, така виплата має бути узгоджена з працівником: прописана в трудовому договорі або передбачена в колективному договорі. Тобто вона не може бути здійснена без згоди працівника.

Якщо така виплата передбачена колективним договором, то в ньому також повинно бути визначено перелік професій, які можуть отримувати зарплату в такій формі, номенклатура продукції, яка виплачується, порядок визначення цін, максимальний відсоток виплати. Якщо мова йде про найманих працівників ФОП, то у них відсутній колективний договір (вони, на відміну від юросіб, не зобов’язані його укладати), тож слід узгодити рішення про виплату частини зарплати в натуральній формі з представниками трудового колективу, які обираються найманими працівниками.

Вартість продукції, яка виплачується в рахунок зарплати, має бути розрахована виходячи із ціни, що не перевищує її собівартість, яка, своєю чергою, повинна визначатися за правилами бухобліку, встановленому на підприємстві. Необхідно взяти до уваги, що не вся продукція (товари) може бути виплачена в рахунок зарплати.

Перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати:

-         мінеральні добрива;

-         продукція целюлозно-паперової промисловості;

-         будівельні матеріали та вироби з них;

-         лісоматеріали (крім матеріалів, одержаних під час лісозаготівель);

-         усі види алкогольних напоїв, включаючи спирт і виноматеріали;

-         непродовольчі товари народного споживання;

-         продовольчі товари народного споживання промислової переробки, крім цукру, призначеного для розрахунків із сільськогосподарськими підприємствами і насіннєвими заводами та водіями автотранспортних організацій, працівниками залізничного транспорту, які забезпечують перевезення цукрових буряків;

-         продукція переробки ефіроолійних культур, крім олії рослинної, призначеної для розрахунків з працівниками сільгосппідприємств;

-         кокони шовкопряда;

-         махорка, тютюн і тютюнові вироби;

-         продукція звірівництва, хутро;

-         вовна (сировина);

-         шкіра та шкірсировина;

-         сировина льону, конопель, бавовни для текстильної промисловості;

-         лікарські рослини, рицина, хміль, мак;

-         коренеплоди цукрових буряків і продукція їх переробки;

-         продукція насінництва;

-         продукція бджільництва, крім меду;

-         племінне поголів’я тварин.

Якщо прийнято рішення виплатити зарплату натурою, керівник повинен видати наказ, в якому визначити кому (П.І.Б.), їхня посада, розмір виплати, перелік продукції, її ціна та вартість. Працівник має бути ознайомлений із таким наказом під підпис. Видача продукції оформлюється відомістю. Працівник своїм підписом підтверджує отримання продукції.

На відміну від виплати зарплати грошовими коштами, натуроплата для підприємства вважається об’єктом оподаткування. Вартість переданої продукції оподатковується ПДВ на загальних підставах, якщо роботодавець є платником ПДВ. База оподаткування ПДВ визначається за нормами п. 188.1 ст. 188 ПКУ – на рівні договірної вартості, але для самостійно виготовленої продукції – не нижче звичайних цін. Якщо собівартість продукції нижча за звичайні ціни, то необхідно скласти дві податкові накладні:

-        першу – на фактичну ціну постачання;

-        другу – на суму перевищення звичайної ціни над собівартістю.

Якщо ж собівартість продукції перевищує звичайну ціну такої продукції, то податкова накладна на суму перевищення собівартості над звичайною ціною не складається. Таке роз’яснення знаходимо в податковій консультації ДПСУ від 06.03.2020 р. № 965/6/99-00-07-03-02-06/ІПК.

Що стосується податку на прибуток, то відповідно до пп. 134.1.1 ст. 134 ПКУ, об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного за правилами бухобліку, на різниці, що виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ. Але ні при нарахуванні заробітної плати в грошовому або натуральному вигляді, ні при її виплаті працівникам такі різниці не виникають. Тобто об’єкта для нарахування податку не буде.

Дуже важливо суб’єктам господарювання, які є платниками єдиного податку, взяти до уваги, що вони, на жаль, не мають можливості виплатити зарплату своїм найманим працівникам у вигляді натуроплати, бо така операція вважається бартером – негрошовою формою розрахунку. А для них такий вид розрахунку заборонений (п. 291.6 ст. 291 ПКУ). Якщо все ж таки вони здійснять таку операцію, їм доведеться перейти на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим періодом, в якому було скоєно таке порушення (пп. 4 пп. 298.2.3 ст. 298 ПКУ).

Для працівника вартість продукції, отриманої в рахунок зарплати, також є об’єктом оподаткування ПДФО, військовим збором та ЄСВ.

З вартості натуральної частини заробітної плати, як і з грошової її частини, утримується військовий збір на підставі п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ. Ставка збору становить 5%. Базою для утримання військового збору є загальна сума нарахованої за місяць зарплати, в т. ч. та частина, яка видається в натуральній формі. Зауважимо, що нормами ПКУ прямо не встановлено порядок визначення бази оподаткування для військового збору, зокрема з урахуванням особливостей, встановлених у п. 164.5 ст. 164 ПКУ для податку на доходи фізичних осіб, тож визначення податковими агентами бази оподаткування військовим збором здійснюється без застосування положень п. 164.5 ст. 164 ПКУ. Тобто натуральний коефіцієнт при визначені бази оподаткування військовим збором не застосовується.