Skip to main content

Працевлаштування осіб з інвалідністю: нові вимоги

Вже через місяць усі роботодавці зобов’язані будуть подавати нову звітність про нарахування, обчислення та сплату щоквартального цільового внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю. І, відповідно, внесок цей заплатити. Або – влаштувати на роботу таких осіб за новими нормами

  • Бізнесу

З початку 2026 року відбулись суттєві зміни. Вони внесені Законом України від 15.01.2025 р. № 4219-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» (далі – Закон № 4219) до Закону України від 21.03.1991 р. № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 875).

Нагадаємо, роботодавці, котрі мають більше восьми найманих працівників, зобов’язані працевлаштовувати осіб з інвалідністю. Це – одне обов’язкове робоче місце для підприємств з персоналом від 8 до 25 осіб та 4% від кількості для більш чисельних компаній.

Звітувати про це раніше було необхідно до Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю (далі – Фонд) за підсумками року. Але останнім часом подавати звітність вже було не потрібно, бо інформація формувалась автоматично на підставі даних ПФУ в Реєстрі застрахованих фізичних осіб. Скориставшись даними ПФУ, Фонд самостійно визначав роботодавців, які у звітному році не виконали норматив, та надсилав розрахунок адміністративно-господарських санкцій в електронний кабінет підприємця на порталі ПФУ.

З нового 2026 року роботодавці повинні не тільки працевлаштувати осіб з інвалідністю, а й створити спеціальні робочі місця, здійснюючи за потреби адаптацію основного й додаткового обладнання, технічного оснащення та пристосування з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю відповідно до ст. 17 Закону №875. Як і раніше, потрібно дотримуватися нормативу, а в разі його невиконання – платити.

Норматив працевлаштування осіб з інвалідністю

Для деяких суб’єктів господарювання з 2026 року норматив працевлаштування осіб з інвалідністю зменшено. Це стосується приватних закладів охорони здоров'я, реабілітаційних центрів, організацій, що займаються навчанням чи доглядом за особами з інвалідністю. В їхньому складі досить 2% осіб з інвалідністю. Для інших суб’єктів господарювання норматив залишився без змін. Якщо ж у роботодавця середньооблікова кількість штатних працівників становить сім працівників і менше, йому не потрібно виконувати норматив.

Звернімо увагу! Розрахунок необхідно проводити не за підсумками року, а щоквартально і дотримуватися його виконання.

Розрахунок середньооблікової кількості працівників

Не всі працівники включаються до розрахунку. Враховуються тільки ті наймані працівники, які працюють за основним місцем роботи. Але не рахуються ті штатні одиниці, що відносяться до робіт, професій з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці, перелік яких визначений Кабміном від 17.11.1997 р. № 1290 та від 21.02.2001 р. № 163. Не включаються і працівники, які є зовнішніми сумісниками, а також ті, що працюють за договорами цивільно-правового характеру. Один раз враховуються робітники, які є внутрішніми сумісниками.

Звернімо увагу! До нормативу включаються тільки ті особи з інвалідністю, які працюють за основним місцем роботи.

Щоб розрахувати середньооблікову кількість штатних працівників за квартал, потрібно спочатку вирахувати її за місяці кварталу (наприклад, у першому кварталі – за січень, лютий та березень окремо). Потім визначити їх суму і поділити на 3. Цей показник і буде середньообліковою кількістю штатних працівників за квартал. Залежно від того, який показник вийде, потрібно вирахувати й кількість осіб з інвалідністю, які повинні бути працевлаштовані.

Умови для осіб з інвалідністю

Зміни торкнулися не тільки періоду, за який проводиться розрахунок, а й умов зарахування працевлаштованих осіб з інвалідністю. Раніше однією основною умовою було працевлаштування такої особи за основним місцем роботи. Розмір її зарплати не мав значення. Вона могла працювати неповний робочій час або бути у відпустці без збереження зарплати, і все одно потрапляла до нормативу.

З 2026 року формалізм і влаштування «для закону» закінчилося. Щоб особа з інвалідністю «зараховувалась», потрібно не тільки, щоб вона працювала в компанії за основним місцем роботи, а й щоб розмір її зарплати за повністю відпрацьований місяць перевищував розмір мінімальної зарплати.

Це не означає, що у особи з інвалідністю не може бути встановлений неповний робочий час. Але для того, щоб вона була врахована до нормативу, її зарплата за відпрацьований час за місяць навіть за наявності таких умов повинна перевищувати розмір мінімальної зарплати. Наприклад, якщо особа з інвалідністю працевлаштована на пів ставки, то розмір такої пів ставки має бути більшим ніж 8647 грн (розмір МЗП з 01.01.2026 р.).

До нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю також можуть бути зараховані особи, які працевлаштовані на умовах стажування, передбаченого Законом України від 05.07.2012 р. № 5067-VI «Про зайнятість населення». Зауважимо, що враховується виключно період стажування (навіть один місяць), під час якого особа з інвалідністю, яка проходить стажування, отримує зарплату в розмірі, що перевищує розмір мінімальної заробітної плати.

Документи для підтвердження статусу

Зміни торкнулись і цього питання. Раніше було достатньо, щоб найманий працівник під час працевлаштування надав довідку МСЕК. З 1 січня 2025 року особи з інвалідністю для підтвердження свого статусу зобов’язані надати витяг із рішення експертної команди щодо встановлення інвалідності та копію пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії.

Зауважимо, що в деяких випадках підтвердним документом залишається довідка МСЕК. А саме, довідки, видані МСЕК до 1 січня 2025 року:

-           залишаються чинними на період, на який їх видано. Наприклад, довідка МСЕК була видана 01.06.2024 р. і діє по 01.06.2026. Цю довідку можна використовувати для підтвердження встановленої групи інвалідності. Але після закінчення її дії працівнику потрібно отримати витяг із рішення експертної команди щодо встановлення інвалідності і надати її роботодавцю;

-           для осіб, яким інвалідність встановлена безстроково, довідки МСЕК залишаються документами, що підтверджують встановлення групи інвалідності. Їм не потрібно отримувати документ нового зразка. Такі особи можуть його отримати за власним бажанням або за рішенням суду.

Щоквартальний цільовий внесок

Однією із суттєвих змін є заміна адміністративних санкцій, які сплачували роботодавці у разі невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за підсумками року – на сплату щоквартального цільового внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю. Цільовий внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю встановлено у ст. 182 Закону № 875.

Якщо за підсумками кварталу роботодавцем не буде виконаний норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, він зобов’язаний самостійно нарахувати та сплатити цільовий внесок. Нормами закону передбачено, що це повинен бути ПФУ за місцем реєстрації. Але тимчасово таким органом буде ДПС. Отже, платити потрібно на рахунки Держказначейства до органу ДПС за місцем реєстрації.

Розмір такого внеску потрібно визначати щоквартально. Для розрахунку квартального внеску необхідні такі показники:

-          40% середньомісячної заробітної плати (винагороди) у відповідному календарному кварталі, розрахованої на одного працівника;

-          кількість місяців (квартал);

-          різниця між встановленим нормативом і середньообліковою кількістю штатних працівників – осіб з інвалідністю за квартал, з урахуванням вимог щодо розміру оплати праці.

Для визначення розміру внеску ці показники потрібно перемножити. Добуток і буде становити розмір внеску.

Звернімо увагу! На період дії воєнного стану в Україні та до кінця кварталу, в якому воєнний стан буде припинено, розмір внеску буде зменшений на 50%. Наприклад, нараховано 12 000 грн, сплатити необхідно буде 6000 грн.

Виключення при розрахунках

Для визначення розміру середньомісячної зарплати враховуються не всі виплати. Для визначення середньомісячної зарплати для розрахунку цільового внеску враховують виплати, на які нараховано ЄСВ працівникам, які включені в розрахунок середньооблікової кількості найманих працівників, зокрема:

-          основну та додаткову зарплату;

-          інші заохочувальні та компенсаційні виплати, включно з натуральною формою

Відповідно не враховується у розрахунку середньомісячної зарплати:

-          зарплата за працівників на шкідливих чи небезпечних роботах;

-          зарплата та допомога працівникам, призваним на військову службу, мобілізованим або направленим на базову військову службу (якщо роботодавець їх виплачує);

-          виплати за договорами ЦПХ;

-          допомога по вагітності та пологах;

-          оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця;

допомога по тимчасовій непрацездатності;

Звітність із сплати цільового внеску

Нормами ст. ст. 182 Закону № 875 передбачено, що звітність необхідно подавати до територіального органу ПФУ за основним місцем обліку платника внеску, але «Перехідними положеннями» Закону № 4219 передбачено, що до прийняття законів України та внесення змін до ПКУ, які передбачають передачу адміністрування ЄСВ органам ПФУ, адміністрування внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюють податкові органи.

Звітнім періодом встановлений квартал. Строки подання звіту – такі ж самі, що встановлені для подання звітності зі сплати ЄСВ, тобто звіт необхідно буде подати протягом 40 календарних днів, після завершення кварталу. Отже, перший раз звітувати у 2026 році необхідно буде за підсумками першого кварталу, подати звітність – не пізніше 10 травня 2026 року до органу ДПС за основним місцем реєстрації. Форму та порядок його подання повинен встановити Мінфін. 

Відповідальність за несплату цільового внеску

Запровадження цільового внеску передбачає встановлення відповідальності за його несплату та неподання звітності. Якщо цільовий внесок не буде сплачений або сплачений несвоєчасно, нараховується штраф та пеня.

Штрафи накладаються у таких розмірах:

-          за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) внеску – у розмірі 7% своєчасно не сплачених сум;

-          за донарахування територіальним органом ПФУ або самостійно платником несвоєчасно нарахованого внеску – у розмірі 10% зазначеної суми за кожний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого внеску;

-          за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування внеску – у розмірі 10 нмдг (170 грн).

Не сплачені внески – це недоїмка, на яку нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пеня нараховується з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Суми пені та штрафів, передбачених цією статтею, підлягають сплаті платником внеску протягом 10 робочих днів з дня надходження відповідного рішення ДПС.

 

Наталя Щербак, консультант із обліку й податків