Особливості найму сезонних працівників
Деякі підприємці у пікові періоди діяльності (переважно влітку) мають потребу у додатковій робочій силі, в сезонних працівниках. В цьому випадку вони повинні керуватися особливим строковим трудовим договором. Розглянемо, які вимоги встановлені для таких договорів та для роботи сезонних працівників.
Необхідно зазначити, що не всі короткострокові роботи відносяться до сезонних. Вичерпний Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою Кабміну № 278 (далі – Список № 278). Якщо роботи включені до нього, то суб’єкт господарювання може укласти строковий сезонний трудовий договір. Це стосується таких газузей:
- лісове господарство та лісозаготівля;
- аграрний сектор;
- переробка цукру, плодоовочевої продукції та первинне виноробство;
- торф’яна промисловість;
- транспортна галузь (зокрема авіаційні роботи в лісовому та сільському господарстві).
- санаторно-курортна сфера та заклади відпочинку.
Але бути в списку – не єдина умова. Сезонна форма трудових відносин стосується лише робіт, які в силу природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.
До уваги! Якщо тривалість робіт зі Списку № 278 перевищує 6 місяців, то з працівником укласти сезонний трудовий договір не можна. У цьому випадку укладається звичайний строковий трудовий договір на підставі ч. 2 ст. 23 КЗпП.
Особливості укладання сезонних договорів
При укладанні сезонного трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи. В наказі (розпорядженні) про прийом на роботу має бути чітко зафіксовано, що працівник приймається саме на сезонну роботу. В наказі також необхідно вказати строк початку та закінчення договору з урахуванням тривалості відповідного сезону. І такий строк не може перевищувати 6 місяців.
При прийнятті на сезонну роботу випробувальний строк не встановлюється (ст. 26 КЗпП, п. 5 Указу № 310). Проте нині, в період дії воєнного стану, умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії. Попри те, що працівник буде сезонним, посада, на яку його приймають, має бути передбачена у штатному розписі підприємства. А назви професій і посад повинні відповідати Класифікатору професій ДК 003:2010.
Необхідні документи
Для прийняття сезонного працівника необхідно, щоб він надав пакет документів, перелік яких наведено в ст. 24 КЗпП. До нього входять:
- паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
- трудова книжка (за наявності) або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;
- військово-обліковий документ (для призовників, військовозобов’язаних та резервістів);
- у випадках, передбачених законодавством, – документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я.
Після отримання перелічених вище документів видається наказ (розпорядження) про прийняття на роботу певного працівника, в якому необхідно вказати: конкретну посаду, на яку його приймають, конкретний період роботи «з …по…», що робота є сезонною, і оклад, який йому встановлений (місячний або почасовий). Наказ може бути складений за типовою формою № П-1 або у довільній формі.
Всі документи мають бути оформлені відповідно до вимог КЗпП. Їх недотримання може призвести до того, що трудовий договір визнають безстроковим. Попри те, що зараз ведення трудових книжок здійснюється в електронній формі, на вимогу працівника роботодавець зобов’язаний внести відповідний запис до його трудової книжки в паперовій формі (ст. 48 КЗпП).
Початок роботи
Перед допуском працівника до роботи роботодавець зобов’язаний надіслати до податкової за своїм основним місцем реєстрації повідомлення встановленої форми. Що стосується самого працівника, то перед тим, як він буде допущений до роботи, його зобов’язані поінформувати про умови праці, місце роботи та всі інші нюанси.
Працівник повинен пройти інструктаж з охорони праці, а також під підпис ознайомитися з наявністю небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливими наслідками їх впливу на здоров’я і правом на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства та колективного договору (ст. 29 КЗпП).
Медичний огляд
Необхідно взяти до уваги наступне. Іноді сезонним працівникам доводиться працювати у шкідливих чи небезпечних умовах праці і на них можуть негативно впливати шкідливі виробничі фактори. Тому вони підлягають медичним оглядам в обов’язковому порядку. Для визначення, чи потрібно проводити медогляди, роботодавець повинен бути ознайомлений з Переліком шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язкові медичні огляди працівників, наведеним у додатку 4 до Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 08.09.2025 р. № 1393. Що стосується роботи у сільському господарстві, то такими небезпечними факторами є робота з пестицидами та хімікатами, які використовуються під час роботи. Якщо сезонні працівники працюють з такими препаратами, вони в загальному порядку підлягають медичним оглядам.
Умови праці та оплати
На сезонних працівників в загальному порядку розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві, з якими вони повинні бути ознайомлені під підпис. На них також поширюються форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві. Зарплата виплачується в загальному порядку двічі на місяць у встановлені терміни. Вони також мають право і на відпустку, але відповідно до ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки», вона надається пропорційно відпрацьованому часу.
У зв’язку з тим, що сезонні працівники працюють на умовах трудового договору, вони в загальному порядку підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Це означає, що у разі хвороби (настання тимчасової непрацездатності) вони нарівні з іншими працівниками підприємства мають право на оплату листка непрацездатності. А саме, отримати допомогу по тимчасовій непрацездатності як за рахунок коштів роботодавця (оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності), так і за рахунок коштів ПФУ, починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності.
Умови звільнення
Працівники, зайняті на сезонних роботах, після закінчення таких робіт підлягають звільненню на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП (закінчення терміну). В даному випадку днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи, про що видається відповідний наказ (розпорядження). При цьому працівник не повинен писати ніякої заяви.
Якщо ж працівник після закінчення сезонної роботи продовжуватиме працювати або тривалість такої роботи перевищить шість місяців, трудовий договір з цим працівником вважатиметься укладеним на невизначений термін.
Необхідно взяти до уваги, що на відміну від працівників, які працюють на підставі безстрокових договорів, сезонні працівники за умов, визначених ст. 39 КЗпП, мають право достроково з власної ініціативи розірвати трудовий договір, попередивши роботодавця письмово за три дні. Роботодавець з власної ініціативи має право звільнити працівника, зайнятого на сезонних роботах, до закінчення строку трудового договору у разі:
- припинення робіт на підприємстві терміном більше двох тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт на цьому підприємстві;
- відсутності працівника на роботі більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.
Наталя Щербак, консультант із обліку й податків