Майно та земля у фермерському господарстві
Фермерське господарство не може існувати без земельних ділянок та рухомого й нерухомого майна. Розглянемо, на яких умовах може реалізовуватися користування ним.
Майно господарства, або ж складений капітал, – це сукупність об’єктів, переданих членами фермерського господарства у безоплатне тимчасове користування на визначений термін для ведення сільськогосподарського виробництва. Порядок формування майна господарства зазначається в його установчому документі, яким є його статут.
Визначення: До майна (складеного капіталу) можуть входити земля, вода та інші природні ресурси, будівлі, житлові будинки, споруди, обладнання, засоби виробництва, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), які необхідні для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Необхідно взяти до уваги, що майно може бути як у власності фермерського господарства, так і в користуванні. А засновник (член) фермерського господарства може передати не саме майно (рухомі чи нерухомі речі), а право користування ним. Щоб у подальшому не виникало проблем, всі питання, пов’язані з формуванням майна, мають бути прописані в статуті. Особливо це стосується:
· строку та порядку передачі майнових прав (майна);
· порядку володіння, користування і розпорядження майном фермерським господарством;
· розміру частки майна фермерського господарства та порядку її отримання його членами у разі ліквідації господарства або припинення членства у ньому.
Порядок передачі майна
Член фермерського господарства може внести своє нерухоме майно (земельну ділянку, будівлю, приміщення тощо) до складеного капіталу, використовуючи для цього договір оренди або договір внесення майна до складеного капіталу.
Зауважте, якщо це договір оренди, у ньому має бути передбачена передача майна у користування за конкретну плату на певний строк (ст. 759 ЦКУ). Аналогічна норма є і в Законі України від 06.10.1998 р. № 161-XIV «Про оренду землі».
Незалежно від того, передається в оренду рухоме майно чи нерухоме, зокрема земельні ділянки, оформлюється договір оренди. Такі договори викладаються у письмовій формі, підписуються сторонами та можуть підлягати державній реєстрації.
Власне, державній реєстрації підлягає право користування земельною ділянкою для сільгосппотреб (емфітевзис), право оренди (суборенди) земельної ділянки, право користування (найму чи оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (її окремою частиною), що виникає на підставі договору, за яким строк користування становить не менше 3 років. Якщо член фермерського господарства вирішив передати в оренду вищеназване майно на рік, такий договір не підлягає держреєстрації.
Якщо членом фермерського господарства прийнято рішення передати майно як частину складеного капіталу, то це здійснюється відповідно до порядку, прописаному в статуті.
Порядок такого внесення передбачає подання письмової заяви членом фермерського господарства в довільній формі про бажання внести майно. Своєю чергою засновникам фермерського господарства необхідно прийняти рішення про прийняття такого майна до складеного капіталу (оформити протокол) та внести зміни до статуту (викладається у новій редакції). Після цього зміни, внесені до статуту, повинні бути зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Зміни, внесенні до статуту фермерського господарства, набувають чинності після їх державної реєстрації.
Зауважимо, що саме члени фермерського господарства самостійно вирішують, на який строк вони вносять майно до складеного капіталу: назавжди (на період діяльності фермерського господарства) чи на певний період або до моменту його виходу, що вказують у своїй заяві.
Своєю чергою такий строк повинен бути прописаний в статуті фермерського господарства. У разі внесення майна, яке належить члену фермерського господарства на праві власності, право власності на це майно переходить у власність господарства (ст. 115 ЦКУ).
Використання земельних ділянок
Одним із складових майна фермерського господарства є земельні ділянки. Відповідно до норм чинного законодавства до складу земель фермерського господарства можуть входити:
· земельні ділянки, що належать на праві власності фермерському господарству, якщо власник – юридична особа;
· земельні ділянки, що належать фізособам – членам фермерського господарства на праві приватної власності;
· земельні ділянки, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.
Чинне законодавство не обмежує кількості земель, що їх може придбати фермерське господарство та його члени у власність та брати в користування на умовах оренди. Фермерське господарство може користуватися земельними ділянками на умовах короткострокової або довгострокової оренди.
До уваги! Згідно ч. 6 Перехідних положень Земельного кодексу, розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.
Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), які можуть бути внесені до складеного капіталу фермерського господарства.
Звернімо увагу: користуватися землями можуть не тільки члени фермерського господарства. На землях фермерських господарств фізичні особи мають право вільно проходити, проїжджати всіма видами транспорту по дорогах, пересуватися на човнах, купатися у водоймах на належних фермерським господарствам на праві власності або на праві оренди земельних ділянках, розміщувати намети і проживати в них, розводити багаття та вчиняти інші дії, що дозволяються за згодою їх власників, крім випадків встановлення за рішенням суду земельних сервітутів, за умови збереження природних компонентів в екологічно чистому вигляді.
Юридичні особи – власники об’єктів (газо-, нафтопроводів, ліній електропередачі, зв’язку тощо), що проходять через земельні ділянки фермерських господарств, мають право доступу до таких об’єктів на підставі угоди, укладеної з відповідним фермерським господарством, відповідно до затвердженої документації із землеустрою або встановленого земельного сервітуту.
Фермерське господарство, своєю чергою, відповідно до вимог чинного природноресурсового законодавства, має право використовувати для потреб господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина, гравій, торф тощо), лісові угіддя, водні об’єкти та прісні підземні води, що знаходяться на їх земельній ділянці.
Майнові відносини у господарстві
До майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть належати не тільки земельні ділянки, але й житлові будинки, господарські будівлі та споруди (сховища, ферми); засоби виробництва: трактори, комбайни, машини, механізми, обладнання, транспортні засоби; продукція та матеріальні цінності: посіви, багаторічні насадження, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім’ї, зерно, корми тощо; фінансові ресурси: грошові кошти (на рахунках), цінні папери; майнові права: права інтелектуальної власності, право користування природними ресурсами (водою, лісами) а також доходи господарства: нерозподілений прибуток, отриманий від господарської діяльності.
Необхідно взяти до уваги, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності, якщо це юрособа. І майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на термін, визначений у статуті. Законодавство також дозволяє використовувати майно на праві спільної сумісної власності всіма членами господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними, у разі якщо це фермерське господарство без права юридичної особи, утворене ФОП. При цьому спільна сумісна власність є переважним різновидом власності у таких господарствах.
Майно фермерського господарства повинно використовуватися виключно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, переробки та реалізації продукції.
Своєю чергою саме фермерське господарство як цілісний майновий комплекс або його окремі частини можуть бути продані, подаровані або передані іншим способом за рішенням членів господарства. Майно також може виступати заставою для отримання кредитів для ведення своєї діяльності (наприклад, для придбання техніки, ПММ чи посівної). Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових договорів.
У разі припинення членства або смерті члена фермерського господарства його частка майна (або частка в складеному капіталі) може успадковуватися. У разі виходу із господарства, якщо майно було передано в користування, а не у власність, воно повертається в повному обсязі. Якщо майно було передано у власність, то член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства або її грошової оцінки при його ліквідації (або у разі припинення членства). Розмір частки та порядок її отримання визначаються в статуті.
На завершення зазначимо, що фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах майна, яке є його власністю. Для вирішення проблем у першу чергу використовується рухоме майно. Якщо ж у фермерського господарства його недостатньо або зовсім відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення, то допускається звернення стягнення на земельні ділянки, надані у власність для ведення фермерського господарства.