Яку систему оподаткування обрати

Під час відкриття власного бізнесу (детально про це в матеріалі Як відкрити ФОП: що необхідно знати) необхідно визначитися, яку систему оподаткування обрати. Отже, варто знати, чим одна відрізняється від іншої.

Підприємці можуть обрати одну із двох систем оподаткування, вимоги для яких встановлені нормами ПКУ: це загальна або спрощена.

При виборі загальної системи подавати додатково заяву під час реєстрації ФОП не потрібно. Тобто якщо ви оформили тільки заяву на держреєстрацію, забули/не знали/не встигли «податися» на спрощенця, то будете на загальній системі оподаткування – незалежно від вашого бажання. Однак якщо у визначений Податковим кодексом термін ви подасте заяву про вибір спрощеної системи оподаткування до податкової, то зможете долучитися до громади «єдинників». При реєстрації в онлайн-режимі все значно простіше: в заяві на відкриття ФОП просто робиться позначка, яку саме систему обрано: загальну чи спрощену. Якщо вирішили платити єдиний податок, то до основної заяви про держреєстрацію подається ще додатково заява, яка підтверджує ваш намір стати спрощенцем.

Тепер поговорімо про те, в чому різниця і яка система оподаткування вам підходить більше.

Загальна система не передбачає обмеження за видами діяльності, крім заборонених законом, кількістю найманих працівників та обсягом доходу. Але потребує ведення обліку доходів та витрат на підставі первинних документів. Тобто необхідно мати первинні документи на отримані доходи та понесені витрати. До того ж необхідно враховувати, що витрати зараховуються тільки ті, що включені до переліку, наведеного у статті 177 ПКУ.

За підсумками року необхідно сплатити ПДФО 18% та військовий збір 1,5% від суми чистого прибутку. А протягом року, якщо в кожному конкретному кварталі отримано прибуток, сплачуються авансові внески з ПДФО. Звітувати необхідно один раз на рік за підсумками року.

Також ФОП на загальній системі зобов’язаний зареєструватися платником ПДВ, якщо обсяг його доходу за останні 12 календарних місяців перевищив 1 млн грн.

Доходи можна отримувати як в готівковій, так і в безготівковій формі. Якщо проводяться розрахункові операції з використанням готівки або платіжних карток, обов’язково слід використовувати РРО/ПРРО.

Єдиний податок – це спрощена система оподаткування і введення обліку. Податковий кодекс дозволяє підприємцям обрати одну із 4-х можливих груп. Для кожної з них передбачені окремі умови, серед яких є обмеження.

Найпростіша Перша група. Її варто обирати, якщо ви збираєтеся торгувати товарами вроздріб на ринках або надавати побутові послуги населенню. Перелік таких послуг визначений у пункті 291.7 статті 291 ПКУ. Враховуйте, що підприємець на цій системі має працювати сам, без використання найманої праці. А обсяг доходу за рік не повинен перевищувати 167 розмірів мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня календарного року. (У 2023 році це 1 118 900 грн.)

Підприємці на першій групі сплачують єдиний податок у фіксованому розмірі у відсотках до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ПМ), встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року. (У 2023 році ПМ – це 2684 грн.) Ставки встановлюють сільські, селищні, міські ради залежно від виду господарської діяльності з розрахунку на календарний місяць, і їх розмір має бути не більше 10% від розміру ПМ, тобто не більше 268,40 грн. Протягом року розмір єдиного податку не змінюється. З приємного: ФОП на першій групі не зобов’язані застосовувати РРО/ПРРО. Крім того, потрібно буде вести лише облік доходів, а звітувати у податковій – лише один раз на рік, за підсумками податкового року.

Друга група оподаткування передбачає трохи більше можливостей, але й більше вимог. Підприємець має право наймати працівників, але їхня кількість не може перевищувати 10 осіб одночасно. Обсяг доходу за рік не повинен перевищувати розмір 834 мінзарплат (у 2023 році – 5 587 800 грн.) Але є обмеження за видами діяльності. Можна здійснювати господарську діяльність з надання послуг, зокрема побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробляти та/або продавати товари, вести діяльність у сфері ресторанного господарства.

Надавати послуги платникам податку на прибуток, підприємцям, які обрали загальну систему оподаткування, бюджетним та неприбутковим організаціям заборонено. Також заборонено надавати посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна, послуги з надання доступу до мережі інтернет, а також здійснювати діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння тощо. Такі підприємці можуть застосовувати виключно третю групу.

Для другої групи ставки податків також фіксовані, але їх розмір залежить від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Їх також встановлюють сільські, селищні, міські ради залежно від виду господарської діяльності, але їх розмір не має перевищувати 20% від «мінімалки». (У 2023 році розмір мінімальної зарплати 6700 грн, тому максимальний розмір єдиного податку – 1340 грн.)

З менш приємного – підприємці другої групи у разі наявності розрахункових операцій зобов’язані застосовувати РРО/ПРРО та платіжні термінали. Але, як і «першогрупники», вони ведуть лише облік доходів і звітують один раз на рік за підсумками року.

Платники єдиного податку першої та другої групи не можуть бути платниками ПДВ. Єдинники першої та другої групи сплачують єдиний податок щомісячно незалежно від того, чи був отриманий дохід, чи ні. 

Третя група – найбільш приваблива для тих підприємців, які працюють із юрособами, бо у них менше обмежень за видами діяльності та переліком можливих контрагентів. Вони можуть працювати як з резидентами, так і з нерезидентами. Також необмежена кількість найманих працівників – мають право використовувати стільки, скільки потрібно. А річні ліміти настільки широкі, що дозволяють вести повноцінний бізнес. Для цієї категорії підприємців обсяг доходу за рік не повинен перевищувати 1167 розмірів МЗП, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. (У 2023 році цей обсяг становить 7 818 900 грн.)

Для цієї групи чим більший розмір доходу, тим більшу суму єдиного податку доведеться сплатити. Залежно від потреб передбачено два варіанти ставки єдиного податку:

• 5% до отриманого доходу без можливості зареєструватися платником ПДВ;
• 3% з обов’язком бути платником ПДВ.

Спрощенці на ставці 5% ведуть лише облік доходів, а на ставці 3%+ПДВ – облік доходів та витрат. Але сума витрат не зменшує розмір доходу, з якого сплачується єдиний податок. Проте бути платником ПДВ часто є перевагою у роботі з контрагентами – ТОВ та іншими платниками цього податку, це відіграє роль у тендерах та при обранні підрядника з-поміж конкурентів.

Звітувати «третьогрупники» повинні щокварталу, так само і сплачувати єдиний податок після подання декларації. Проте ці незначні клопоти компенсуються тим, що у періоди, коли дохід відсутній, платити також нічого не потрібно. Підприємці третьої групи у разі наявності розрахункових операцій зобов’язані застосовувати РРО/ПРРО та платіжні термінали.

Обрати третю групу мають право також електронні резиденти (е-резиденти), підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:

• не використовують працю найманих осіб – громадян або резидентів України;
• не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів;
• обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів «мінімалки» (7 818 900 грн).

Четверта група. Обрати цю групу мають право підприємці, які мають намір вести діяльність виключно в межах фермерського господарства та за умови виконання сукупності таких вимог:

• здійснювати вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власно вирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
• вестимуть господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
• не планують використовувати працю найманих осіб;
• членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї;
• площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.

На відміну від трьох попередніх груп вони звітують не за підсумками року, а на початку податкового року. Ставка єдиного податку залежить від того, які сільгоспугіддя вони використовують у своїй діяльності. Для кожного із виду земельної ділянки встановлена своя ставка. Розраховують вони суму єдиного податку самостійно у розрахунку на 1 га земельної площі, яку необхідно сплатити протягом року у таких розмірах:

• у I кварталі – 10 відсотків;
• у II кварталі – 10 відсотків;
• у III кварталі – 50 відсотків;
• у IV кварталі – 30 відсотків.

Варто зазначити, що всі «спрощенці» сплачують не лише єдиний податок, а й ЄСВ за себе у фіксованому розмірі не менше мінімального страхового внеску в місяць (у 2023 році його розмір дорівнює 1474 грн.).

Отже, обирайте свої податкові зобов’язання та приєднуйтесь до клубу свідомих українців, що власними ідеями, справами і коштами розвивають державу та допомагають їй вистояти у найважчі часи!

Наталя Щербак, податковий консультант