Якщо працівник повернувся з війни…

Військові дії в країні відбуваються фактично десять років. Тому питання повернення на роботу демобілізованого чи звільненого працівника турбують роботодавців давно. З повномасштабним вторгненням цих питань стало більше. Розглянемо, яким чином це необхідно оформити.

Зазначимо, що військові можуть бути не тільки демобілізовані, а й звільнені з різних причин: хтось отримав поранення і звільнений з військової служби за станом здоров’я, хтось звільнився через сімейні обставини або інші поважні причини. Але не важливо, з якої причини звільнився працівник, він має повернутися до праці за попереднім місцем роботи, щоб продовжувати свою трудову діяльність.

Нагадаємо, що за працівниками, які були призвані на військову службу, зберігайте місце роботи і посаду на строк до дня фактичного звільнення (ч. 3 ст. 119 КЗпП). Але Законом України від 01.07.2022 р. № 2352-IX було прийнято рішення, що середній заробіток за призваними на військову службу працівниками зберігається тільки до 19.07.2022 р. Роботодавець за власним бажанням може продовжувати виплачувати працівникові середню заплату, але це не обов’язково.

З якої дати працівник повинен стати до роботи

Своєю чергою роботодавцю необхідно знати, що проходження військової служби завершується в день, коли військовослужбовця вилучили зі списків особового складу військової частини, військового навчального закладу, установи (ч. 3 ст. 24 Закону України від 25.03.1992 р. № 2232-XII).

Але працівник, якого звільнили з військової служби, зазвичай не може вийти на своє робоче місце наступного дня після дня, коли видали наказ про його вилучення зі списків в/ч, бо він зобов’язаний у п’ятиденний строк стати на військовий облік у районному (міському) ТЦК (ч. 1 ст. 26 Закону № 2232).

Тому між датою звільнення з військової служби і датою явки на роботу звільнений працівник має дні перебування в дорозі з місця несення військової служби до місця проживання та виконання обов’язків зі взяття на військовий облік у ТЦК. Необхідно взяти до уваги, що за ці дні за працівником зберігається місце роботи (посади) і середня зарплата (ч. 2 ст. 21 Закону № 2232).

Яким документом працівник підтверджує звільнення з військової служби?

Для підтвердження строку перебування на військовій службі і звільнення робітнику необхідно подати роботодавцю свій військовий квиток, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов’язаних. В військовому квиткові у відповідних розділах повинні бути службові відмітки. Писати якісь заяви працівникові не потрібно.

На підставі відомостей із військового квитка працівника роботодавець повинен видавати наказ (розпорядження) про повернення до роботи працівника з зазначенням дати, коли працівник повинен стати до роботи, адже працівник був увільненим від роботи наказом «на період проходження військової служби» (з відкритою датою). Тому роботодавець, видавши наказ про повернення працівника до роботи, тим самим припиняє таке увільнення.

Чи може працівник одразу піти у відпустку?

Так. Працівник має право після звільнення з військової служби  подати заяву на надання йому однієї із відпусток щорічної основної оплачуваної відпустки за наявності стажу для цієї відпустки або додаткової відпустки.

Чинним законодавством передбачена додаткова відпустка для учасників бойових дій на 14 календарних днів на рік. Право на таку додаткову відпустку повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в тому чи іншому календарному році. Цей вид відпустки не підлягає поділу на частини чи перенесенню на інший період. Під час звільнення з роботи за неї не надається компенсація.

Якщо працівник під час воєнної служби отримав інвалідність, він також має право на додаткову відпустку для осіб з інвалідністю внаслідок війни на 14 календарних днів на рік.

Можна також оформити відпустку без збереження заробітної плати (надається в обов’язковому порядку за бажанням працівника):

• для учасників війни (до 14 календарних днів щорічно);
• для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (до 21 календарного дня щорічно).

За згодою роботодавця може бути надана відпустка без збереження заробітної плати на прохання працівника без обмеження строку (ч. 1 ст. 26 Закону України від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР).

Чи зараховується період військової служби до стажу, що дає право на щорічну відпустку?

Ні. В чинне законодавство були внесені зміни, якими встановлено, що починаючи з 19.07.2022 р. період проходження військової служби за призовом під час мобілізації не зараховується до стажу, що дає право на щорічну відпустку, оскільки працівник у цей період увільнений від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором. Якщо працівник був мобілізований до 19.07.2022 р, то період з дати мобілізації по 18.07.2022 р. включно будуть враховані до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.

Звернімо увагу! На працівників, які вступили до добровольчих формувань територіальних громад ці зміни в законодавстві не поширюються, тому що у них зберігається виплата середнього заробітку на місці роботи.

Для розрахунку відпускних необхідно вирахувати середню зарплату із 12-місячного розрахункового періоду, що передує місяцю надання відпустки. Зазначимо, що працівник, який після військової служби повернувся до роботи й одразу бере щорічну відпустку, у розрахунковому періоді має лише військову службу. Заробіток за цей період не зберігався. Тому застосовується законодавча норма, яка передбачає, що в разі якщо в розрахунковому періоді зарплата відсутня, середня зарплата для відпускних обчислюється з посадового окладу або мінімальної зарплати, якщо посадовий оклад не дотягує до її рівня.

Якщо працівник потребує лікування

Якщо працівникові відкрити лікарняний в перший день, коли він мав стати до роботи, то у разі, що він має статус учасника бойових дій (УБД), допомогу з тимчасової непрацездатності йому необхідно виплачувати у розмірі 100% середньої зарплати незалежно від стажу роботи.

Для розрахунку виплати за лікарняним потрібно обчислити середньоденну зарплату. Для цього вираховується зарплата за розрахунковий період, на яку був нарахований ЄСВ, і ділиться на кількість календарних днів розрахункового періоду.

До розрахункового періоду входять:

• 12 календарних місяців, що передують місяцю настання тимчасової непрацездатності, якщо з дати прийняття на роботу минуло більше ніж рік;
• фактичні календарні місяці роботи (із першого до першого числа), якщо працівник працює менше ніж рік.

Але необхідно вилучити із розрахункового періоду календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин. Серед них період, коли працівник проходив військову службу до дня його фактичного звільнення зі служби і за ним не зберігали середнього заробітку.

Водночас не вилучається з розрахункового періоду час, відведений працівникові після дати звільнення з військової служби для взяття на військовий облік у ТЦК. Такий період не віднесений до поважних причин. Натомість за цей період зберігається середня зарплата, що є базою нарахування ЄСВ.

Наталя Щербак, консультант з обліку та податків