Негрошові розрахунки і натуральний коефіцієнт

Негрошові розрахунки і натуральний коефіцієнт

Не завжди у суб’єктів господарювання та роботодавців є можливість розраховуватися один з одним або з найманими працівниками. У таких випадках іноді використовують негрошові розрахунки. Розглянемо, які особливості у таких розрахунках.

Негрошові розрахунки суб’єктів господарювання

Звернімо увагу, що використовувати негрошові розрахунки один з одним мають право тільки юрособи, які є платниками податку на прибуток, та ФОП на загальній системі оподаткування. Для платників єдиного податку будь-які негрошові розрахунки заборонені. Законодавство зобов’язує їх приймати оплату за продані товари, виконані роботи та надані послуги виключно коштами у готівковій або безготівковій формі (п. 291.6 ст. 291 ПКУ). Нагадаємо, які господарські операції підпадають під визначення негрошових форм розрахунку і заборонені для платників єдиного податку:

• бартер – такий вид розрахунку, який передбачає натуральний обмін товарами чи послугами. Гроші в таких операціях не використовують (ст. 715 ЦКУ). Тому платники єдиного податку не можуть ним скористатися. Одним із різновидів бартеру є взаємозалік. Його застосовують, якщо сторони угоди мають взаємні рівнозначні зобов’язання одна перед одною з оплати товарів або послуг. Для того, щоб не перераховувати гроші, документально оформляється угода про взаємне погашення зобов’язань з оплати, і після підписання угоди і акта звіряння розрахунків ніхто нікому не винен;
• агентська винагорода – це дохід посередника (агента) за його послуги, який він отримує від комітента в інтересах, або від імені якого діє. Зазвичай агенти залишають агентську винагороду, і комітенту перераховують кошти, зменшені на цю суму. А от платники єдиного податку, які надають посередницькі послуги за договорами комісії, транспортного експедирування, доручення та за агентськими договорами, отримавши гроші від покупця чи клієнта, зобов’язані всю суму перерахувати комітенту. Щоб він, відповідно, заплатив комісійну винагороду, яку потрібно віднести до доходу. Якщо ж посередники свою агентську винагороду все ж утримують, то повинні бути готовими, що податківці під час перевірки визнають такі розрахунки забороненим взаємозаліком, що призведе до виключення з реєстру платників ЄП;
• вексель – платіжний документ, який посвідчує грошове зобов’язання векселедавця, яке має бути погашене грішми в установлений строк. Тобто колись продавець отримає оплату за свій товар або послугу від векселедавця. І це буде погашення боргу за вексель, а не за поставлені товари (послуги).

Негрошові розрахунки з найманими працівниками

Зазвичай роботодавці виплачують найманим працівникам заробітну плату. Нагадаємо, що заробітна плата – це винагорода за працю, нарахована у грошовій формі, і її виплату у формі боргових зобов’язань і розписок або в будь-якій іншій формі заборонено. Одним із обов’язків роботодавця є виплата зарплати працівникам своєчасно та в повному обсязі. За невиплату заробітної плати або виплату її з порушенням термінів для роботодавця передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.

Щоб не потрапити під штрафні санкції у разі відсутності або недостатності обігових коштів, іноді, як виняток, зарплату виплачують в натуральній формі. Це можливо, якщо працівникам буде нарахована зарплата і виплачена товарами (натуральна форма) або продана власна продукція з наступним заліком взаємної заборгованості. Тобто заборгованості працівника за продукцію перед роботодавцем у рахунок заборгованості перед працівником по зарплатні.

Звернімо увагу, що виплата зарплати в натуральній формі чітко регламентована і має обмежену сферу застосування. А саме, у юросіб умови оплати праці працівників загальних професій і посад мають бути визначені колективним договором із дотриманням гарантій, встановлених законодавством та генеральною, галузевою, регіональною угодами. Умови оплати праці за трудовим контрактом визначаються за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору тощо.

Колективним договором як виняток може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою в розмірі, що не перевищує 30 % нарахованої за місяць заробітної плати, крім товарів, визначених постановою КМУ від 03.04.1993 р. № 244, якою затверджений Перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою (далі – Перелік № 244).

Перелік № 244 не дозволяє виплати заробітної плати в натуральній формі непродовольчими товарами, а також продовольчими товарами промислової переробки, за винятком цукру, призначеного для розрахунків із сільськогосподарськими підприємствами і насіннєвими заводами, водіями автотранспортних організацій, працівниками залізничного транспорту, які забезпечують перевезення цукрових буряків.

Якщо колективний договір на підприємстві не укладався, то на власника покладається обов’язок погоджувати умови оплати праці з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності – з іншим органом, уповноваженим трудовим колективом.

У ФОП зазвичай колективного договору не буває, тому погодити виплату зарплати в натуральній формі необхідно з представником трудового колективу. У такому разі виплата заробітної плати натурою здійснюється на підставі заяви працівника та наказу по підприємству (розпорядженню ФОП). Прийнявши рішення про виплату зарплати в натуральній формі, роботодавцю необхідно пам’ятати, що:

• розрахунок має проводитися за цінами, не нижчими від собівартості продукції. Якщо товари (роботи, послуги) в рахунок оплати праці видаються за цінами, нижчими від звичайних, то знижка є доходом працівника та оподатковується ПДФО з урахуванням натурального коефіцієнта;

-       зарплата може виплачуватися натурою тільки частково (не більш як 30 % нарахованої за місяць заробітної плати);

-       товари (послуги), що надаються в рахунок оплати праці, визнаються продажем.

Необхідно також дотримуватись норм ПКУ, яким передбачено, що під час нарахування доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами та помножена на коефіцієнт (п. 164.5 ст. 164 ПКУ).

Цей коефіцієнт обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 – Сп),

де К – коефіцієнт;

Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Для нарахування зарплати ставка ПДФО становить 18%, тому натуральний коефіцієнт для неї становить 100 : (100 – 18) = 1,21951.

Отже, якщо вартість товару, яку видають в рахунок зарплати, становить, наприклад, 2500 грн, то ПДФО необхідно утримувати з суми 3048,78 грн (2500 грн х 1,21951).

Довгий час натуральний коефіцієнт застосовувався тільки для визначення бази для нарахування ПДФО. Що стосується військового збору, то для визначення бази оподаткування цим збором він не застосовувався. Але в Базі знань ЗІР категорія 126.08 з’явилось роз’яснення податкової: з дати набрання чинності Закону №2520-IX (з 03.09.2022 року), у разі нарахування (надання) податковим агентом доходів у будь-якій негрошовій формі, такі доходи включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків і оподатковуються військовим збором з урахуванням положень п. 164.5 ПКУ, тобто з застосуванням натурального коефіцієнта, який розраховується за тією ж формулою, що й ПДФО.

Отже, натуральний коефіцієнт для військового збору становитиме: 100 : (100 – 1,5) = 1,01523, де 1,5 – це ставка військового збору. Таким чином, базою для нарахування військового збору в нашому прикладі буде: 2538,08 грн (2500 грн х 1,01523)

Але таке роз’яснення діяло до 22.02.2024 р. і з цієї дати переведено до нечинних у зв’язку з необхідністю узгодження позиції з Міністерством фінансів України. Тобто, якщо ви здійснюватимете оплати за період включно по 22.02.2024 р. під час нарахування військового збору, натуральний коефіцієнт буде застосовується, а на подальші періоди (тобто з березня 2024) – поки що або й взагалі – ні. Принаймні, поки не з’явиться нове роз’яснення податкової або Мінфіну. Тож в разі використання негрошової форми розрахунків потрібно стежити за наявністю вказаних роз’яснень найближчим часом.

Наталя Щербак, податковий консультант