Українське – замість азійського. Перспективи для виробників
Кожна криза дає нові можливості. Вітчизняні виробники мають спробувати частково замінити для Європи азійських, особливо китайських постачальників. В Україні ж від імпортної сировини чи деталей залежить ледь не кожне друге підприємство, і це також значний потенціал. Про те, як змінюються ланцюжки поставок, які є прогнози і перспективи, ми поговорили з виконавчим директором Спілки українських підприємців Катериною Глазковою.
Згідно з вашими спостереженнями, чи сильно підприємці потерпають від збоїв в постачанні імпортної сировини/інгредієнтів/деталей/складових?
Усі вітчизняні галузі так чи інакше відчули на собі вплив не лише «нашого» карантину, а й протиепідеміологічних заходів, які вживають країни для боротьби з поширенням коронавірусу. Адже практично усі виробники використовують імпортні компоненти. Інгредієнти, різнотипні матеріали, комплектуючі. Певні труднощі пов'язані з тим, що закрилося багато фабрик в Китаї, низка країн обмежили експорт. В результаті карантину у всьому світі постраждала логістика. Навіть за наявності необхідного товару його складно доправити в Україну, хоч і з сусідньої Європи. Отже, відбулося масове порушення ланцюжків постачання. У своїй більшості підприємці зі Спілки вказують на затримки поставок сировини, деталей. Для прикладу, підприємство харчової промисловості зараз має затримку в постачанні сировини на 1-1,5 місяці, меблеву фурнітуру доводиться чекати близько місяця залежно від країни-постачальника. Ті ж виробники, які залежать від складових чи сировини з Італії і не закупили їх наперед, зараз опинилися в більш скрутному становищі – наразі вони просто не можуть доставити необхідні матеріали.
Чи можуть виробники замінити імпортні складові – вітчизняними?
В цьому питанні мені хочеться бути оптимістом. Однак не все так просто. Для деяких виробничих підприємств в Україні просто немає сировини, як, наприклад, каучук, чай, певні види деревини. Найскладніше у виробництві, що працює з «хімією», – багато хімічних речовин у нас не виробляється і для них немає навіть сировини. Україна виробляє багато металу, але високоякісний сталевий лист ми імпортуємо. До всього, багато підприємців переконані в незмінній якості іноземної сировини/компонентів, а деякі українські замінники, на їхню думку, поки не можуть відповідати цим вимогам. Тож швидко перейти на українські складові можуть тільки окремі типи виробництв. Однак промисловість після кризи зміниться, і, можливо, одним з напрямків змін буде саме планове імпортозаміщення.
Чи мають вітчизняні виробники шанс на фоні цієї кризи потіснити різноманітні китайські, турецькі та інші азійські товари? Що для цього треба робити?
Зрозуміло, що споживчий ринок після кризи зміниться як у всьому світі, так і в Україні. Ми спостерігатимемо тенденцію відходу від масової «залежності» від товарів з Китаю і подібних постачальників «ширпотребу». Якщо придивитись уважніше, неважко помітити, що на вітчизняному ринку споживчих товарів, особливо продовольчих, дуже багато товарів українського виробництва.
Стосовно конкуренції вітчизняного товару з імпортом. Карантин закрив кордони не лише для готової продукції, а й, як ми вже зазначали, імпортної сировини та комплектуючих. Тому в короткостроковій перспективі це буде майже неможливо. Ці обмеження завершаться, але є й інші. У деяких галузях ми спостерігаємо законодавчу нерівність – сировина, яку підприємство імпортує для виробництва українського продукту з доданою вартістю, оподатковується ПДВ, натомість готова продукція, яку постачають з-за кордону, звільнена від сплати ПДВ. За правильного стратегічного підходу уряд міг би використати сьогоднішню ситуацію не для штучного імпортозаміщення (хоча допускаємо, що в секторах із нагальною потребою, як, приміром, фармацевтична галузь, такий підхід має бути), а для створення інфраструктурних умов для швидкого започаткування нових виробництв, спрощення адміністрування ведення бізнесу та дерегуляції. Тобто забезпечення рівних сприятливих умов для ведення бізнесу, із ринковими механізмами регулювання та захистом права власності з боку держави. Тоді така перспектива дійсно буде. Як на внутрішньому, так і на ринках ЄС.
92% підприємств різних галузей, які взяли участь в опитуванні СУП (80 компаній-виробників), переконані, що потіснити іноземні «ширпотреби», скориставшись ситуацією, точно можна. Однак держава має цьому сприяти.
На вашу думку, які галузі, ніші, ринки будуть перспективними під час та після нової кризи? По кому вона не дуже вдарить, а може й дасть «зелене світло»?
Будь-яка криза має негативний вплив на всі сфери бізнесу, проте для когось такий фактор стає стимулом до швидких, хоча і, можливо, болісних змін. Зниження доходів населення та споживчої спроможності відновиться не одразу, тож літо і, цілком вірогідно, ще й осінь 2020-го в Україні будуть непростими для підприємців з усіх сфер.
Схоже, що дуже зміниться як у найближчій перспективі, так і в майбутньому фармацевтична галузь. Природно, великий інтерес і перспективи залишаються у харчової та переробної промисловості. Крім того, зараз популярні онлайн-сервіси для торгівлі, платіжні системи для розрахунків в інтернеті, служби доставки, поштові оператори, виробництво та торгівля засобами індивідуального захисту, телеком-індустрія та інтернет-провайдери. Вони також продовжать зростати.
Після кризи точно будуть активно розвиватися агро та АПК (особливо після відкриття ринку землі), фарма, IT-галузь, особливо рішення для організації дистанційної роботи та онлайн-взаємодії із клієнтами, медична діяльність (особливо за умови дозволу приватним клінікам практики у лікуванні інфекційних захворювань), сфера розважальних послуг, авіаперевезення.
Варто дивитися, як будуть вести себе європейські ринки. Можливо, вони будуть відмовлятися від азійських постачальників, і це місце зможуть зайняти українські виробники.
Де зараз можна шукати постачальників, партнерські програми?
Одного ефективного інструменту не існує. Підприємці для пошуку партнерів та постачальників переважно використовують міжнародні та українські виставки. Натепер це неможливо, тому вони часто напряму звертаються до іноземних колег з пропозиціями співпраці. Багато нових проектів навіть в умовах карантину реалізовуються між учасниками міжгалузевих бізнес-асоціацій, таких, як СУП, ЕБА тощо. І хоча це не є нашим ключовим напрямком роботи, ми створюємо програми та заходи, які можуть допомогти бізнесу знайти партнерів. Наприклад, в СУП є програма «Купуй у своїх». В рамках цієї програми кожна компанія-член Спілки може запропонувати іншим учасникам спеціальні умови на свої товари чи послуги. Ця інформація відкрита, вона є на сайті.
Чи є взагалі зараз серед бізнесу тренд «використовуй українське» за аналогією з «купуй українське» у 2014-2015 роках?
Будемо відверті, такого активного тренду наразі немає. Є поодинокі ініціативи активістів, організацій на підтримку малих підприємців на кшталт «купуй українське». Однак масової підтримки це поки не набуло. Та й самої лише підтримки споживачів замало, у нинішніх умовах ця ідея має стати ледь не стратегічним завданням держави.
І традиційне запитання. Поділіться, будь ласка, кількома рішеннями на тему «як втриматись на плаву», що ви застосовуєте у Спілці.
Тут нічого нового не придумаєш, головне пам'ятати, що все-таки кожна криза – це можливість переглянути бізнес-процеси і сконцентруватися на головному. Ми всередині свої організації вивели основні правила, які наводимо нижче.
