Оплата за роботу, виконану до моменту укладення договору
Ситуація із життя. Сторони уклали договір про надання послуг. І цього ж дня погодили і підписали акт приймання-передачі робіт. Тобто договір про надання послуг складався і був підписаний тоді, коли вже були виконані всі послуги у повному обсязі. Проте замовник відмовляється виконувати умови договору – оплатити фактично виконані роботи.
Ця ситуація зачіпає один з базових принципів цивільного права – обов’язковість договору. Сторони не можуть ігнорувати чи недбало виконувати взяті на себе зобов’язання. Їх потрібно належно виконувати відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. І навіть якщо такі умови договору або вимоги закону відсутні, не можна нехтувати зобов’язаннями, а варто скористатися звичаями ділового обороту чи іншими вимогами, що зазвичай ставляться.
Саме завдяки укладенню договору дві або більше сторони можуть досягнути домовленостей, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов’язання його сторони набувають не лише права, а й обов’язки. І ці права та обов’язки вони повинні виконувати.
Для створення сприятливого бізнес-середовища та прийнятних умов договору законодавство надає сторонам можливість скористатися під час укладання договору принципом свободи договору. Тобто на власний розсуд вибрати контрагента та визначити умови договору. Звісно, під час цього потрібно враховувати вимоги цивільного законодавства, звичаї ділового обороту, вимоги розумності та справедливості. Ба більше, можна відступити від положень цивільного законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд, якщо закон прямо не забороняє це, а також якщо обов’язковість застосування сторонами цивільного законодавства не випливає з його змісту або з суті відносин між сторонами.
Звісно, у бізнес-середовищі на бізнесменів чатує безліч ринкових небезпек. Тому законодавство завбачливо наводить випадки, коли можливе невиконання обов’язків, установлених договором. Це такі випадки:
- розірвання договору за взаємною домовленістю сторін;
- розірвання договору в судовому порядку;
- відмова від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом;
- припинення зобов’язання з підстав, передбачених цивільним законодавством, а саме: належним виконанням, переданням відступного, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у разі заміни кредитора, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю виконання, ліквідацією юридичної особи (смертю фізичної особи);
- недійсність договору (нікчемність договору або визнання судом договору недійсним).
А безпідставно порушувати умови договору зась.
Окрім цього, цивільне законодавство прямо стверджує, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, що споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Оскільки в описаній ситуації присутня певна плутанина з роботами та послугами, зазначимо, що для ідентифікації послуги головним вважають предметний критерій. Тобто предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги і створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об’єктом цивільних прав. Зазвичай послуга тісно пов’язана з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій та навіть невіддільна від них, але все ж таки не збігається з такими діями та існує як окреме явище – певне нематеріальне благо, що споживається в процесі вчинення відповідних дій виконавцем.
Таким чином, факт виконання робіт до моменту підписання договору (тобто до оформлення в письмовій формі правових відносин, що виникли між сторонами) сам по собі не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт. Такої ж позиції дотримуються суди.
Поза тим, чесні ділові стосунки – характерна риса бізнесу у цивілізованому світі. Тож закликаємо дотримуватися екологічності у веденні бізнесу, адже це запорука успіху, ефективності розв’язання бізнес-конфліктів та насолоди від улюбленої справи.
Василь Луцик, юрист
