Мобілізація ФОП: наслідки для підприємця

Повномасштабне вторгнення держави-терориста змусило мобілізуватися безліч фізосіб-підприємців. Розповімо, які наслідки для підприємницької діяльності несе мобілізація підприємця.

Чи може мобілізований ФОП делегувати ведення бізнесу та подавати податкову звітність через представника

Вести бізнес у шанцях неможливо, адже мобілізований підприємець тут уже в статусі воїна з іншими завданнями. Тож для ведення бізнесу в тилу потрібен представник, якого можна уповноважити на здійснення бізнес-рутини.

Відповідно до ст. 237 ЦКУ представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Таку довіреність варто нотаріально посвідчити.

• Податкова та представник фізособи-підприємця

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, зокрема, особисто платником податків або уповноваженою на це особою (п. 49.3 ПКУ). Також податкову декларацію повинна підписати фізособа – платник податків або його представник (пп. 48.5.2 ПКУ). Окрім цього, виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника (п. 36.6 ПКУ).

Пунктом 19.1 ПКУ встановлено, що платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізособою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ПКУ). Представник платника податків користується правами, встановленими для платників податків.

Отже фізособа, яка має нотаріально посвідчене доручення щодо представлення інтересів платника податків в контролюючих органах та здійснення відповідних правочинів, є уповноваженою особою підприємця та має право підписувати податкову звітність.

Очевидно, у разі подання документів особисто законним представником підприємця необхідно пред’явити довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на представництво інтересів та ведення справ, пов’язаних зі сплатою податків підприємця та її копію, а також оригінал і копію документа, що посвідчує особу такого представника.

Якщо ж документи надсилатимуть поштою, у пакеті документів має бути копія довіреності, засвідченої в нотаріальному порядку, на представництво інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків підприємця, та копія документа, що посвідчує особу такого представника.

Мобілізація підприємця як форс-мажор

Відповідно до ст. 617 ЦКУ особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Непереборну силу можна охарактеризувати як надзвичайну і невідворотну зовнішню подію, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, проте не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Водночас ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» дефініцію «форс-мажорна обставина (обставину непереборної сили)» визначає як надзвичайну та невідворотну обставину, що об’єктивно унеможливлює виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Також тут наведено невичерпний перелік, що належать до форс-мажорних обставин. Зокрема, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого КМУ, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами держорганів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

• У договорі відсутній розділ про форс-мажор

За відсутності договірного врегулювання звільнення від відповідальності у разі настання форс-мажору сторона може посилатися на ст. 617 ЦКУ. Адже особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

• Форс-мажор та штрафи від податкової

Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених ПКУ (п. 112.1 ПКУ). Такий випадок вказано в пп. 112.8.9 ПКУ – обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Звертаємо увагу, притягнення або звільнення особи від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення не звільняє її від виконання податкового обов’язку, а також іншого обов’язку, передбаченого ПКУ, порушення якого стало підставою для притягнення до відповідальності (п. 112.6 ПКУ).

Зауважимо, контролюючі органи щокварталу списують безнадійний податковий борг, у тому числі штрафні санкції, пеню, нараховані на такий податковий борг (п. 101.5 ПКУ). Одним з таких випадків є податковий борг платника податків, що виник внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) – станом на дату, що настає за граничним строком сплати грошових зобов’язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (пп. 101.2.4 ПКУ).

Чи можна звільнити всіх працівників

Мобілізація роботодавця – фізособи під час особливого періоду – одна з підстав для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності з ініціативи роботодавця. Така підстава звільнення зафіксована у п. 10 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Звісно, таке право не абсолютне. Зокрема, навіть мобілізований підприємець не вправі звільнити вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю (ст. 184 КЗпП України).

До недоторканної категорії працівників, за якими зберігається місце роботи і посада, належать працівники, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби (ст. 119 КЗпП України).

Ще однією категорією працівників, які мають тимчасовий імунітет від звільнення, є особи, щодо яких згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. За ними зберігається місце роботи (посада) протягом усього періоду позбавлення свободи, а також протягом шести місяців з дня звільнення у разі проходження такою особою заходів з медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування, інших відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів.

Чи карають за невиплату розрахункових у день звільнення працівника

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці. Цей пріоритет виплати зарплати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат закарбований ч. 5 ст. 97 КЗпП України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці».

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, тобто виплатити всі суми, що належать йому від роботодавця (ст. 97 КЗпП України). Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у вказані строки, за відсутності спору про їх розмір, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Якщо ж наявний спір про розміри належних звільненому працівникові сум, роботодавець повинен сплатити вказане відшкодування у разі вирішення спору на користь працівника. Якщо ж спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за шість місяців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 р. у справі № 905/857/19  наголосила: виплата заробітної плати працівнику – це обов’язок роботодавця. Він повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов’язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні ст. 617 ЦКУ, тому роботодавець не може бути звільнений від такого обов’язку унаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

 Василь Луцик, юрист-консультант