Круп'яні АРГОнавти

Компанія «Арго» працює на Сумщині вже понад 20 років. Займається виробництвом гречаної крупи і вівсяних пластівців з власної сировини з подальшою оптовою реалізацією. Кашу made by Argo їдять не тільки в регіоні, але й, наприклад, в Ізраїлі. Засновник компанії Сергій Павлик розповів, як компанії вдається залишатися на плаву вже майже чверть століття.

Засновник «Арго» Сергій Павлик родом з Донецька, там і починав будувати свій бізнес. Це було торгове підприємство: різні категорії товарів, опт і роздріб. Згодом розширилися до своєї мережі магазинів, налагодили збут за межами регіону...

Як часто можна почути в подібних історіях становлення, займаючись торгівлею, підприємці виявили незаповнену нішу, побачили хороший попит і задумалися про власне виробництво. Засновники компанії визначилися з його напрямком: гречана крупа і вівсяні пластівці. Почали шукати відповідну локацію, де були б сировина, виробництво і фахівці. Пощастило. Всі параметри зійшлися в селі Руднєво Сумської області. Основою для нового виробництва стали потужності розваленого радянського господарства.

«Перші 2-3 роки ми працювали, не лягаючи спати, - згадує Сергій Павлик. - У три зміни, цілий рік. Район орієнтований на вирощування гречки, переробне підприємство було завантажено на повну потужність, 50 тонн/добу. Спочатку ми працювали на зерні, яке закуповували. Систему збуту готової продукції побудували на базі тих контактів, які залишилися від торгового бізнесу. Постачали і оптом, і в роздріб, в магазини. На певному етапі (ще до подій 2013-2014 років) відмовилися від свого торгового бізнесу: ситуація змінилася. Стихійна торгівля 1995- го і структурований ринок збуту, дистрибуції 2005-го - радикально різні системи. Концентрація на одному виді бізнесу дала результат: він почав активніше розвиватися».

Першою лінією виробництва була гречана. Очищення цієї культури, пропарювання, інші процеси від стану «з поля» до стану «на прилавок» - багатоступеневий і технологічний ланцюжок. Близько п'яти років виробництво було монопродуктовим, потім побудували і обладнали новий завод - з виробництва пластівців «Геркулес». Простора чотириповерхова будівля зі своїми міні-елеваторами, що вміщають обсяги зерна на три доби роботи. Поступаючи в цех, овес проходить до 10 етапів обробки, в тому числі лущення. Кілька рівнів очищення, вибракування домішок і некондиційних зерен, розпарювання, дроблення, сушіння... Вихід готової продукції з «вхідної» сировини - близько 65%. Все виробництво максимально автоматизовано, безпосередня людська праця - тільки на етапі упаковки в мішки. Ну і, безумовно, управління та обслуговування ліній. Згідно з планами підприємця, в цей цех поступово перенесеться і «гречана лінія», яка поки що працює в старому приміщенні.

Обидва види продукції фасують мішками по 25 і 50 кг, збут тільки оптовий. Упаковкою малої ваги і роздрібним фасуванням компанія не займається. Як пояснює Сергій Павлик, це зовсім інший бізнес, інші схеми збуту, маркетинг. Наразі обидва напрямки працюють одночасно або по черзі, залежно від наявності замовлень. Від розширення асортименту відмовилися, хоча такі ідеї й були. Але вивчивши ринок, дійшли висновку, що інші види круп будуть менш рентабельними і проблемними. Як виявилося, в Україні навіть підпільний цех може випускати перловку, ячку, горох або пшоно, оскільки щодо них немає стандартів, ДСТУ. Гречана і вівсяна крупи більше стандартизовані, виробництва постійно контролюються з боку відповідних державних служб. У «Арго» є своя акредитована лабораторія якості. Вона перевіряє параметри вхідного зерна і готового продукту.

Як каже Сергій Павлик, конкуренція серед виробників пластівців і гречки відчутна, але це не вирішальний фактор. Близько десяти досить великих переробних підприємств закривають потреби всіх регіонів країни. Вийти на територію «покриття» «Сквирського комбінату хлібопродуктів» з його брендом «Сквирянка» можна, даючи відчутну перевагу в ціні для кінцевого споживача. Але це нерентабельно. Тому продажі сконцентровані в регіоні. 70% споживачів продукції «Арго» - в Сумській області, 25% - Чернігів, Харків, 5% йде на експорт. Продукція продається оптом, потім її фасують в брендовані упаковки, продають на вагу. Наприклад, в Сумській області гречка і вівсяні пластівці, вироблені на заводі «Арго», продаються під брендом «Веселка». Постачається вона і в Польщу, Німеччину, Ізраїль, що говорить про якість, адже у цих країн високі вимоги.

Продукція сама по собі непогано продається, окремо рекламувати її не потрібно. Тим більше, за 22 роки роботи на ринку компанія налагодила канали збуту і хороші відносини з партнерами. Прямі продажі, ведення бази SRM, дотримання термінів поставок і гарантована якість, хороші умови щодо оплати - досить прості, але працюючі принципи «стійкості» на ринку.

Основна проблема «Арго», як і інших виробників цих продуктів, не висока конкуренція, а різке зниження кількості населення країни, яке відбулося в 2014 році. «Виїхала велика кількість населення з різних регіонів, і це триває й далі. Крім того, ми спостерігаємо зниження споживання, перехід на інші культури, зміну харчових звичок. Вирощування гречки стало низькорентабельним, більшість аграріїв давно замінили її на соняшник, сою, пшеницю... Ринок нестабільний. Перевиробництво - падіння вартості, труднощі зі збутом. Недовиробництво і дефіцит держава перекриває імпортом, і знову падіння ціни. Основний негативний вплив робить продукція, яку завозять з Казахстану, Білорусії і навіть Росії. Найчастіше вона поганої якості, але дешева. І це б'є по нашому виробнику, адже покупці вибирають товар гаманцем», - констатує Сергій Павлик.

Ще один фактор впливу на ринку - паніка населення. «Йде подорожчання, потрібно терміново закуповувати» - цей мотив бабусь провокує оптовиків на аналогічний ажіотаж, виробники з нереальними зусиллями попит покривають. Потім хвиля спадає, і бабусі з оптовиками півроку дістають із засіків запаси. А у виробників з'являються проблеми зі збутом, простої, касові розриви. Робити ж продукцію на склад, щоб зберегти завантаження персоналу, в цьому бізнесі не можна через обмежений термін придатності і ризик псування гризунами.

Персонал, працівники - ще одна тема для розмови. У сезон в компанії трудиться сто співробітників, в решту часу - вісімдесят. Підприємець намагається знаходити роботу для більшості працівників цілий рік, щоб їх утримати. Незважаючи на це, плинність кадрів висока, оскільки Руднєво розташоване майже на кордоні з Росією і близько від Білорусі. Багато селян, особливо молоді, схильні до виїзду на заробітки в ці країни та в Польщу. Особливо, пройшовши навчання і отримавши кваліфікацію на підприємстві. Боротися з таким трендом складно, але можливо. Гідна заробітна плата, хороші побутові умови (є своя їдальня, чисті і зручні приміщення для відпочинку), значні інвестиції в соціальну інфраструктуру села. Підприємство постійно допомагає місцевій школі, будинку культури, дбає про благоустрій, побудувало церкву. Словом, активний учасник життя Руднєво.

Яким би не був складним бізнес, власник «Арго» бачить сенс продовжувати і розвивати компанію, адаптуючись до нових умов. Щоб знизити собівартість продукції і забезпечити завод сировиною, підприємство ще десять років тому зайнялося агровиробництвом. Сьогодні «Арго» вирощує гречку і овес, а також пшеницю і ячмінь, якими розраховується з селянами за паї. У користуванні господарства майже 1600 га пайової землі. Є повноцінний парк техніки для повного циклу робіт. Своє й техобслуговування та ремонт (є майстерні) і навіть забезпечення ПММ - заправна станція.

Замкнутість процесів всередині компанії допомагає оптимізувати витрати, а значить - зберегти рентабельність основного бізнесу. Дуже важливу роль в цьому відіграє економія енергії у виробничому процесі заводу. Компанія побудувала свою газову котельню, яка виробляє пару для виробничого процесу і обігріву господарських приміщень. Згодом її переобладнали під утилізацію гречаного лушпиння, адже воно тривалий час було головним болем підприємця. Лушпиння було багато, і його потрібно було якось утилізувати. Через якийсь час газ різко подорожчав, і це рішення виявилося своєчасним і рятівним. Собівартість тепла і пари, одержаних від лушпиння, набагато нижча, ніж під час спалювання газу. На старій схемі підприємство стало б збитковим. Не менш раціонально використовуються й інші відходи. «Арго» можна назвати ресурсоефективним виробництвом. Всі процеси налаштовані на максимальний ККД і мінімальну відходність. Такі підходи багато в чому допомагають утримувати компанію на плаву.

Перспектива компанії, над якою зараз працює її керівник - це вихід на зовнішні ринки. Вже не через оптовиків і випадково, а планово. Цікавлять європейські країни, ринки Грузії, Туреччини, Близького Сходу. Для початку Сергій Павлик має намір проаналізувати тамтешню ситуацію і шукати клієнтів безпосередньо самому, в обхід посередників. Основним конкурентом на зовнішніх ринках є Росія, її продукція дешевша, оскільки має податкові пільги. А значить, потрібно знаходити способи залишатися в ціні і «брати» якістю.

Компанію «Арго» можна віднести до бізнес-довгожителів за українськими мірками. Що цьому сприяло? Сергій Павлик виводить формулу: «Потрібно терпіння і труд. Не гнатися за швидким успіхом. Визначити свою лінію і не вносити хаос, розпорошуючи сили і засоби в різні напрямки. Якщо ти б'єш в стіну в одному місці, ти врешті-решт досягнеш результату. Якщо стільки ж ударів припадає на різні точки стіни - максимум, в різних місцях посиплеться штукатурка. Стійкість бізнесу - це фундаментальні інвестиції в основні засоби і людей. Модернізація, гнучкість і відповідь на виклики ринку. Розвиватися самому і розвивати середовище, в якому ти працюєш. Населений пункт, ринок, колектив. Потрібно дорожити людьми і своєю репутацією. І потрібно трохи успіху».

Фінансове партнерство

Ми обслуговуємося в Райффайзен Банку Аваль уже двадцять років. За цей час встигли скористатися, напевно, усіма видами продуктів. Розрахункові рахунки в гривні і валюті, зарплатний проект, кредитні карти - це постійні супутники бізнесу. Овердрафт - рішення, яке просто незамінне в періоди простоїв виробництва, касових розривів або якихось оперативних потреб бізнесу. Будівництво нового цеху та його обладнання не могло б відбутися без тривалих програм кредитування. Це постійні потреби. Кредитна лінія допомагає в придбанні сировини, коли своя перероблена. Зараз пішла нова дорога агротехніка, без якої не обійтися. Наприклад, в минулому році купили трактор Нью Холланд-400. Знову будемо купувати техніку, частина вітчизняної, за програмою компенсації. Райффайзен Банк Аваль дійсно для нас партнер, а не просто структура, що оперує нашими грошима.