Експорт послуг: оформляємо документально

Сьогодні багато ФОП надають послуги «на експорт», зокрема і в IT-сфері. У цій консультації розглянемо, що таке експорт послуг і чим він відрізняється від зовнішньої торгівлі, яка форма договору використовується під час експорту послуг, які первинні документи підтверджують факт надання послуг.

Що таке експорт послуг

Послугою визнається діяльність, результати якої не мають матеріального вираження, реалізуються і споживаються в процесі здійснення цієї діяльності.

Якщо звернутися до ЦКУ, то відповідно до глави 63 відмінними особливостями послуги є:

- споживання в процесі вчинення певної дії чи здійснення певної діяльності;

- відсутність матеріально вираженого результату або цей результат невіддільний від самої дії чи діяльності;

- інтерес замовника: процес виконання дії.

Для цілей зовнішньоекономічної діяльності експорт послуг прирівнюється до експорту товарів. Такий висновок можна зробити, проаналізувавши терміни, наведені в Законі про ЗЕД (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/959-12#Text).

Так, термін «товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Особливістю зовнішньої торгівлі послугами є те, що вона, на відміну від торгівлі товарами, регулюється не на кордоні, а всередині країни відповідними положеннями внутрішнього законодавства. Відсутність або наявність факту перетину кордону послугою не є критерієм експорту послуги.

Послуги не мають форму матеріальних об'єктів, на які поширюються права власності. Реалізація послуг та їх надання не відокремлені одне від одного. Головним у торгівлі послугами є те, що має відбутися операція купівлі-продажу, яка охоплює діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними.

У загальному розумінні експорт послуг - це експорт нематеріальної продукції сфери послуг, що включає комерційні, професійні та споживчі послуги.

До експорту послуг відносяться, наприклад, послуги банків, фінансових і страхових компаній, що надаються закордонним клієнтам, послуги фрахту, продаж за кордон патентних ліцензій, авторських прав, ноу-хау, програмного продукту, інжинірингових та консультаційних послуг, виступи за кордоном артистів, спортсменів, прокат кінофільмів, прийом іноземних туристів тощо.

Послуги зовнішньоекономічної діяльності можна порівняти з товаром, який за своєю специфікою не проходить митного контролю і на який не оформлюється митна декларація (МД).

Зовнішньоекономічна торгівля послугами відрізняється від торгівлі товарами тим, що товари можуть бути фізично переміщені через кордон, а послуги ні.

У законодавстві України немає чіткого поділу експорту послуг і експорту робіт. Тому поняття «робота» і «послуга» фактично визнаються тотожними в рамках зовнішньоекономічної діяльності, оскільки, зазвичай, виконавець для замовника виконує і роботи, і надає послуги.

Наприклад, ФОП - розробник програмного забезпечення передає замовнику - покупцеві:

- ліцензію на програмне забезпечення;

- послуги з інсталяції;

- оновлення програмного забезпечення;

- технічну підтримку на два роки (може бути вказано будь-який інший термін - він визначається договором).

Як розділити, де роботи, а де послуги? Якщо для юридичних осіб для бухгалтерського обліку та оподаткування це має значення, то для ФОП для податкового обліку значення не має, будуть це роботи чи послуги, важливо якісно виконати замовлення і своєчасно отримати оплату.

Укладення договору на експорт послуг

Оскільки експорт послуг здійснюється в рамках підприємницької діяльності, ФОП необхідно укласти договір із замовником послуг.

Відповідно до статті 6 Закону про ЗЕД зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності в простій письмовій чи в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом.

Якщо прийнято рішення складати договір, то він складається у двох примірниках для кожної зі сторін. Якщо учасників договору більше, то для кожної зі сторін. Українською та англійською мовами. У договорі обов'язково вказується, в яких судах вирішуються спірні питання.

Але українське законодавство дозволяє під час експорту послуг (крім транспортних) укладати зовнішньоекономічний договір (контракт) шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями чи іншим способом, зокрема шляхом виставлення рахунку (інвойсу), в тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.

Іншими словами, зовнішньоекономічним договором на експорт послуг може бути не тільки звичний договір у паперовій формі, але і в електронній за наявності КЕП. Договором також може вважатися інвойс, що дуже зручно для ФОП в IT-сфері, оскільки вони не дуже люблять оформляти великі документи, тим більше в паперовій формі. А електронна форма для них - взагалі звична. Але потрібно бути готовим до того, що під час перевірки податкової всі документи, що підтверджують господарську діяльність і оформлені в електронній формі, доведеться роздрукувати на вимогу контролерів.

Необхідно також пам'ятати про те, що якщо хоча б однією зі сторін зовнішньоекономічного договору є громадянин України або юридична особа України, то такий договір укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладання, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.

Вимоги до первинних документів

Первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції, як і договори, можуть складатися як у паперовій, так і в електронній формі.

Якщо прийнято рішення складати первинні документи в електронній формі, то необхідно дотримуватися вимог українського законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

За загальним правилом бухгалтерського обліку первинний документ складається на дату здійснення господарської операції і відображається в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вона здійснена.

Для юридичних осіб моментом здійснення експорту послуг і відповідно їх обліку вважається дата їх фактичного надання на основі принципу нарахування (за виписаними рахунками (інвойсами). Зазвичай дата реєстрації таких операцій збігається з часом надання послуг.

Для ФОП не застосовується метод нарахування. В обліку дохід відображається за датою його фактичного отримання незалежно від того, коли була надана послуга. Тому для податкового обліку дата оформлення інвойсу значення не має. Важлива дата отримання оплати.

Відповідно до умов договору із замовником послуг може оформлятися рахунок на оплату (якщо передбачена передоплата) та акт, який підтверджує надання послуги, а може оформлятися інвойс, який за своєю суттю представляє в одному документі і рахунок, і акт.

Інвойс складається на двох мовах - англійською та українською. У ньому обов'язково вказується наступна інформація:

- дата і місце складання;

- виконавець (в нашому випадку ФОП);

- адреса його місця проживання, яка відповідає місцю реєстрації в податковій;

- ІПН;

- замовник (найменування або прізвище та ім'я іноземного контрагента);

- адреса його місця реєстрації;

- прізвище та ім'я особи, що представляє інтереси нерезидента, з посиланням на документ, що надає їй такі повноваження;

- перелік наданих послуг, якщо їх декілька, або найменування однієї;

- валюта договору;

- ціна (загальна вартість) послуги;

- умови оплати і передачі послуги;

- банківські реквізити замовника та виконавця і банку-кореспондента, через який проводиться оплата;

- опис роботи (наданої послуги);

- кількість;

- ціна;

- вартість

- загальна сума, що підлягає оплаті.

ФОП може сам скласти такий бланк, а може скористатися типовою формою, важливо, щоб в цілому в документі були вказані всі перераховані вище реквізити.

Наталія Щербак, консультант з питань податків і документообороту