Дайджест новин з правового поля України

17 липня відбулося останнє пленарне засідання Верховної Ради України. Народні обранці відправились у відпустку, а тому саме час оцінити окремі здобутки парламентаріїв та урядовців, які вплинуть на вашу роботу найближчим часом.

Почнемо із здобутків Кабінету Міністрів України, який потішив малих підприємців своєю постановою №730 від 14 липня 2021 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1336», скоригувавши Перелік форм діяльності, яким дозволено проводити розрахункові операції без РРО та/або ПРРО з використанням РК та Книг обліку. Змінюючи вказаний Перелік 14 липня 2021 року, урядовці визначили, що РРО можуть не застосовувати ФОП-платники єдиного податку 2, 3 та 4 групи, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищив 220 розмірів мінімальної заробітної плати (1 320 000 грн у 2021 році). Раніше таким обмеженням була чітка сума в 1 млн гривень, тому збільшення цього ліміту, тим більше з огляду на постійне збільшення розмірів заробітної плати, є доволі позитивним кроком. Крім того, до переліку видів діяльності було включено діяльність з приймання від населення металобрухту, ведення якої раніше потребувало РРО за будь-яких умов.

Окрім фіскальних питань, Кабінет Міністрів України навів лад також в трудових питаннях, деталізувавши порядок надання оплачуваної відпустки при народженні дитини.

Як відомо, матір дитини має право на оплачувану відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 – 140 днів (залежно від кількості народжених дітей), а також на неоплачувану відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Верховна Рада України, вважаючи за необхідне урівняти права жінок і чоловіків у процесі виховання дитини, прийняла Закон України від 15.04.2021 року №1401-IX, яким доповнила законодавчі акти положенням про те, що відпустка у зв'язку з народженням дитини може надаватися також й іншим членам родини.

Виконуючи вимоги вказаного Закону, Кабінет Міністрів України постановою №693 від 7 липня 2021 року затвердив Порядок надання відпустки при народженні дитини. Наведемо головні тези вказаного порядку, які слід врахувати роботодавцям:

1. Право на відпусту при народженні дитини має лише батько дитини (у тому числі той, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю) або бабуся, дідусь чи інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком). Факт свого батьківства, статус одинокого батька або матері, перебування у родинних відносинах мають бути документально підтверджені. Відпустка надається лише одній із вказаних осіб, тобто якщо таку відпустку взяв одинокий батько, його батьки, які є дідусем і бабусею для дитини, не можуть отримати таку ж відпустку.

2. Відпустка при народженні дитини є оплачуваною, заробітна плата за час відпустки має бути виплачена працівнику не пізніше трьох днів з дня її початку. Однак така відпустка не підлягає грошовій компенсації та не виплачується під час розрахунку з працівником.

3. Відпустка може бути надана не пізніше 3 місяців з дня народження дитини та має бути використана не пізніше 104-го дня з дня народження дитини, а її загальна тривалість не може перевищувати 14 робочих днів незалежно від кількості народжених дітей. Цей строк не підлягає поділу на частини. Якщо працівник перейшов на інше місце роботи після народження дитини і бажає взяти відповідну відпустку, він має подати довідку попереднього роботодавця про її невикористання на попередньому місці роботи.

Перейдемо до ще однієї новації. У 2020 році набрав чинності Закон України від 17.10.2019 р. № 199-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва».

Цим законом було запроваджено інноваційний підхід до усіх питань у сфері будівництва, які, продовжуючи заданий Президентом напрямок діджиталізації бюрократичних процесів, мають перейти виключно в електронну форму. 

Кабінет Міністрів України затвердив навіть План заходів щодо створення та запровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (розпорядження від 20.05.2020 р. №565-р), визначивши для себе одним із пріоритетних кроків розроблення порядку присвоєння адрес об'єктам нерухомого майна.

Це було доволі очікувано, адже після скасування порядку присвоєння поштових адрес, який діяв з 60-70-х років минулого століття, в Україні не було чіткої процедури, що давало безліч підстав для зволікань та зловживань з боку органів, уповноважених на їх присвоєння. Існуючий з 01.07.2019 р. до 31.12.2020 р. Тимчасовий порядок реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна самою своєю назвою викликав сумніви у його надійності.

Тож, виконуючи свій план заходів щодо діжиталізації процесів будівництва, на початку липня 2021 року Уряд України постановою №690 затвердив абсолютно новий, інноваційний Порядок присвоєння адрес об’єктам будівництва, об’єктам нерухомого майна, яким:

• визначив конкретні реквізити (складові) адреси із деталізацією випадків, коли такі реквізити застосовуються, а коли ні;
• врегулював питання щодо присвоєння адреси окремим частинам будинку, які є самостійними об’єктами права на нерухоме майно (квартири, гаражні бокси, машиномісця, інші житлові та нежитлові приміщення);
• встановив, яким чином має відбуватися упорядкування нумерації (перенумерації) будинків та квартир, зокрема, у випадку дублювання чи подвоєння адреси;
• визначив перелік об’єктів, яким не присвоюється адреса об’єктів нерухомого майна.

Головною новацією вказаного порядку стало те, що присвоєння, зміна, коригування чи анулювання адреси має здійснюватися виключно в електронній формі з використанням Реєстру будівельної діяльності за умови документального підтвердження прав на об’єкт нерухомості. Вказане здатне, з одного боку, зменшити тривалість процедури присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна, а з іншого боку – зменшити корупційні ризики та ліквідувати давно відпрацьовані схеми рейдерських захоплень нерухомого майна.

І нарешті, поговоримо про діяльність Верховної Ради України та другий бік медалі нещодавно прийнятого нею законопроекту №2351 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу)».

Цим законопроектом забороняється умертвіння новонародженого приплоду тварин, комерційне фотографування з тваринами, дарування тварин як призу, нагороди чи премії, що часто практикується, утримання великих диких тварин в ресторанах, готелях, нічних клубах, інших непристосованих місцях, залишення тварин в салоні автомобіля за температури навколишнього середовища, вищої за +20 ºС та нижчої за -5 ºС тощо.

Попри свою світлу назву та добрі наміри, зоозахисники, які лобіювали прийняття законопроекту №2351 в парламенті, не врахували всі можливі економічні наслідки практичної реалізації окремих його положень.

Так, виходить, що законопроектом заборонено здійснення діяльності з розведення та вирощування гусок та качок для отримання фуа-гра (жирної печінки) та будь-яке насильне годування тварин. При цьому визначення терміну «насильне годування» відсутнє, що може створювати передумови для кваліфікації будь-якого годування, окрім природного вживання їжі, насильним (зокрема, використання харчових добавок для підняття апетиту тварини тощо). І тут варто почати турбуватися підприємствам, що займаються вирощенням птиці, тваринництвом.

Законопроект №2351 зобов’язує усіх фермерів забезпечувати сільськогосподарських тварин умовами, які відповідають їх фізіологічним, видовим, породним та індивідуальним особливостям, а також задовольняти їх природні потреби в харчуванні, воді, сні, рухах, у природній активності та інших потребах, притаманних для відповідного виду тварин. Такі обов’язки можуть бути непідйомними для багатьох господарств, тим паче з огляду на те, що обсяги відповідних потреб тварин ніким не визначено.

Обласним радам надано право затверджувати регіональні переліки тварин, які є рідкісними або мають особливу наукову, природоохоронну та іншу цінність, без будь-яких наукових обґрунтувань таких рішень. Правовий статус таких тварин прирівнюється до червонокнижних. За таких умов фермери та мисливські господарства можуть бути поставлені в залежність від розсудливості та компетентності місцевих депутатів.

Законопроект №2351 передбачає, що безпритульних тварин та тварини, які не утримуються людиною, але перебувають в умовах, створюваних діяльністю людини, не можна умертвляти. Регулювання їх чисельності має здійснюватися методом біостерилізації з подальшими вакцинацією та ідентифікацією (кліпсуванням) або шляхом розміщення у притулках чи повернення до ареалу перебування. Це однозначно гуманно стосовно котів, собак. Та поки не зовсім зрозуміло, які наслідки такі ініціативи матимуть для дератизації приміщень (винищення гризунів) та боротьби з іншими шкідниками, які живуть в умовах, створених людиною.

Недотримання таких заборон вважається жорстоким поводженням з тваринами, тож вносяться зміни і в Кримінальний кодекс України, за яким вчинення жорстокого поводження щодо декількох тварин відтепер віднесено до тяжких злочинів, за який карають позбавленням волі строком від п’яти до восьми років.

Попри реальний захист тварин, новації можуть використовуватися і неоднозначно. Вони дозволять органам слідства проводити будь-які негласні слідчі дії (приміром, аудіо-, відеоспостереження, зняття інформації з електронних систем тощо) щодо фермерів чи агрокомпаній під час досудового розслідування, розпочатого на підставі повідомлення будь-яких осіб про те, що, наприклад, умови утримання тварин не відповідають їх природним потребам.

Сподіваємося, що після закінчення літніх канікул урядовці та парламентарі продовжать активну нормотворчу діяльність для упорядкування всіх важливих процесів в Україні.

Автор: Михайло Войцеховський, старший юрист ЮФ «Антіка»