Відпустки у період воєнних дій

В період воєнних дій норми законодавства стосовно надання відпусток працівникам зберігаються, але є особливості. На них і зупинимося.

Нагадаємо, що умови, тривалість і порядок надання відпусток визначені в Законі України від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР «Про відпустку» (далі – Закон № 504). Але на період воєнного стану необхідно брати до уваги норми Законів України від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та від 01.07.2022 р. № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Тривалість відпусток

У період воєнного стану тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки за рішенням роботодавця не може бути більшою ніж 24 календарних дні за відпрацьований рік. Для деяких працівників залежно від професій та умов праці відпустка може бути більшої тривалості. Це стосується шахтарів, металургів, працівників лісової промисловості, в яких відпустка може становити до 28 календарних днів, вчителів, у яких відпустка становить 56 календарних днів, тощо. Саме для цих працівників у період дії воєнного стану введені обмеження терміну відпочинку.

Що стосується невикористаних днів відпустки, тривалість яких перевищує 24 календарних дні, то під час воєнного стану вони переносяться на період після припинення воєнного стану або його відміни. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть бути надані у вигляді відпустки без збереження заробітної плати.

Такі обмеження не стосуються відпустки у зв’язку вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини. Такі відпустки надаються в повному обсязі, і відмовити в їх наданні роботодавець не має права.

Зауважимо, що у період воєнного стану надання працівникові будь-якого виду відпустки (крім вищеперелічених) понад 24 календарних дні за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

Компенсація за дні відпустки

За загальними нормами законодавства про відпустки отримати компенсацію за невикористані відпустки найманий працівник має право лише у разі звільнення, якщо у нього є такі невикористані дні відпустки. В період воєнного стану з’явилася можливість отримати компенсацію за дні відпустки, які перевищують тривалість в 24 календарних дні за відпрацьований рік. Наприклад, якщо тривалість відпустки становить 30 календарних днів, то 24 дні працівник може оформити як відпустку, а за шість днів отримати компенсацію.

Кому роботодавець може відмовити в наданні відпустки

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Також роботодавець має право відмовити працівникові в наданні щорічної оплачуваної основної відпустки, якщо працівник просить про її надання поза терміни, визначені графіком відпусток.

Наприклад, за графіком відпусток працівник повинен піти у відпустку у жовтні, а він просить надати йому відпустку у червні. Роботодавець має законне право на відмову в наданні відпустки в цей термін, бо надання відпустки під час складання графіка було узгоджене з працівником.

Звернімо увагу, що за загальними нормами ст. 11 Закону №504 забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Але в період воєнного стану така заборона не застосовуються.

Чи зобов’язаний роботодавець надавати частину відпустки

Згідно з чинним законодавством щорічна оплачувана відпустка за згодою сторін може бути поділена на частини. Отже працівник може попросити роботодавця поділити щорічну відпустку на частини. Роботодавець може на це погодитися, але важливо пам’ятати, що основна безперервна частина відпустки повинна становити не менше ніж 14 календарних днів. До того ж немає значення, ця безперервна частина буде першою чи ні. Що стосується інших днів відпустки, то вони можуть бути поділені так, як бажає працівник, за умови, що роботодавець погоджується.

Зазначимо, що ділити на частини дозволено лише щорічні відпустки, до яких належать:

• основна відпустка;
• додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
• додаткова відпустка за особливий характер праці;
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Отже, поділ відпустки – це право працівника. Своєю чергою роботодавець не зобов’язаний надавати відпустку частинами. Він може піти назустріч працівникові, якщо це не погіршує його підприємницький стан.

За загальними нормами законодавства невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівникові до кінця робочого року, але не пізніше ніж 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Проте в період дії воєнного стану ця норма не застосовується.

Також необхідно взяти до уваги: у разі якщо працівник має право на основну й додаткову відпустку, то в 14 календарних днів можуть бути враховані дні цих відпусток, а не лише основної.

Вимога про поділ на частини щорічної відпустки (неподільна частина) застосовується до щорічної відпустки за кожен робочий рік окремо. Тобто якщо у працівника невикористаними є щорічні відпустки за декілька років, неділимі частини мають бути надані окремо днями відпочинку за кожен робочий рік.

За яких умов можна відкликати працівника з відпустки

Відкликати працівника з відпустки можна лише у певних випадках та за його згодою. Це може бути необхідність відвернення стихійного лиха, виробничої аварії, усунення їх наслідків або відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства.

Цей перелік випадків, коли працівника можуть відкликати із щорічної відпустки, є вичерпним. Тому відкликати його для інших цілей, наприклад, для здачі звіту, закриття місяця тощо, не можна.

Загальні умови відкликання:

• відкликання можливе лише зі щорічних відпусток;
• лише за згодою працівника;
• лише у разі виникнення надзвичайної ситуації, яка потребує негайного втручання працівника;
• відкликання з відпустки має бути оформлене наказом (розпорядженням) керівника підприємства;
• працівникові має бути надано невикористану частину відпустки після відкликання;
• у разі відкликання працівнику оплачується його праця з урахуванням суми, яка припадає на невикористану частину відпустки;
• основна безперервна частина відпустки (до або після відкликання) повинна бути не менше 14 календарних днів.

Що змінилося в нарахуванні відпускних

За загальними нормами для розрахунку відпускних використовується кількість календарних днів, зменшена на кількість святкових днів, які є вихідними. На період воєнного стану всі святкові дні є звичайними робочими, тому вони не вираховуються. Тобто у розрахунку використовується 365 (366) календарних днів. Якщо у працівника був призупинений трудовий договір, то цей період вираховується із розрахункового періоду, бо він в цей період не працював і за ним не зберігалась заробітна плата. Це стосується і періоду, якщо робітник перебував у відпустці без збереження зарплати.

Зауважимо, що період призупинення трудового договору не враховується в стаж, що дає право на щорічну відпустку. Із розрахункового періоду також необхідно виключити період, за який відсутні документи з нарахування зарплати працівникові, якщо вони залишились на території бойових дій або були там знищені.

Наталя Щербак, консультант