Флешбек до літа: додаткові відпуски, на які мають право співробітники

Здавалося б, тема відпусток та пов’язаних із ними процесів у вересні перестає бути актуальною. Але – ні. Низка працівників мають право на додаткові дні, і це може бути 4, а може – і 35! Тож варто на це зважати.

Надання як основних, так і додаткових відпусток регулюється нормами КЗпП та Закону України від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР «Про відпустки».

Щорічна додаткова відпустка – це відпустка, яка надається додатково до щорічної основної відпустки або незалежно від неї та пов’язана з умовами праці, характером і тривалістю виконуваної роботи. До таких відпусток належать:

додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

додаткова відпустка за особливий характер праці;

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці. Така відпустка може мати тривалість до 35 календарних днів. Вона надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів. Список виробництв, цехів, професій і посад, затверджений КМУ від 17.11.1992 р. № 1290 (далі – Постанова № 1290).

Надається вона незалежно від того, до якої галузі господарства належать ці виробництва і цехи, чи форм власності підприємств. Конкретна тривалість встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Щорічна додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем. Нагадаємо, що це особливий режим робочого часу, який встановлюється у разі неможливості нормування тривалості трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу, і ця робота не вважається надурочною. Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом навантаження. Ненормований робочий день може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:

осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Така відпустка надається до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я. Вона може тривати до 35 календарних днів, що встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Детальніше зупинимося на найбільш поширеній категорії працівників, що мають право на додаткову відпустку, а саме – які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у тому числі на ПК, ноутбуках, в офісі чи вдома). Максимальна тривалість такої відпустки 4 календарних дні. На такий додатковий відпочинок мають право співробітники як ТОВ та інших форм бізнесу, так і ті, що працюють за трудовим договором у фізичної особи-підприємця. Для визначення, хто має право на таку відпустку, необхідно подивитися «Класифікатор професій», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. № 327.

Варто знати, що вимагати таку відпустку чи компенсацію за неї можуть лише ті співробітники, які працюють на комп’ютері не менше половини тривалості робочого часу. Якщо працівник використовує комп’ютер менше, то й додаткова відпустка може бути менша, ніж 4 календарних дні.

Наприклад, офісні працівники (секретарі, бухгалтери, працівники кадрової служби), які зазвичай виконують роботу за комп’ютером, мають право на таку щорічну додаткову оплачувану відпустку до чотирьох днів.

Конкретна тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці на підприємстві встановлюється колективним чи трудовим договором. Та навіть якщо такі відпустки в колективному чи трудовому договорі не закріплені, компанія повинна їх надавати відповідним працівникам в обов’язковому порядку. У тому числі якщо колективний договір на підприємстві не укладено або в колективному договорі не обумовлено надання таких відпусток.

Зауважимо, що для надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці не потрібно проводити атестацію робочих місць за умов праці, як те передбачає Порядок, затверджений постановою КМУ від 01.08.1992 р. № 442. Відпустка за особливий характер праці може бути замінена грошовою компенсацією. Але обов’язкове дотримання двох вимог для працюючих:

Працівник має написати заяву (адже відпустка надається виключно за бажанням працівника).

Працівник використав 24 дні відпустки (щорічної чи/та додаткової) за відпрацьований робочий рік.

На завершення зазначимо, що щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 календарних днів.

Додаткові відпустки під час дії воєнного стану за рішенням роботодавця можуть надаватися без збереження заробітної плати (абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136). Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

Що стосується відповідальності, то за загальними нормами вона передбачена. А саме, за порушення при наданні цих видів відпусток роботодавці несуть відповідальність, встановлену чинним законодавством, у вигляді штрафу:

Ненадання додаткової відпустки:

• у розмірі однієї мінімальної зарплати для роботодавця (абзац 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП);
• у розмірі від 510 до 1700 грн для посадових осіб роботодавця та ФОП (ч. 1 ст. 41 КУпАП).

Недотримання строків надання відпустки або умов перенесення:

• у розмірі однієї мінімальної заробітної плати для роботодавця (абзац 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП);
• у розмірі від 510 до 1700 грн для посадових осіб роботодавця та ФОП (ч. 1 ст. 41 КУпАП).

Ненарахування компенсації за невикористану відпустку у разі звільнення працівника:

• у розмірі 10 мінімальних зарплат за кожного працівника, щодо якого допущено порушення для роботодавця (абзац 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП);
• у розмірі від 510 до 1700 грн для посадових осіб роботодавця та ФОП (ч. 1 ст. 41 КУпАП).

Притягнути до відповідальності за такі порушення можуть уповноважені особи органів Держпраці, які навіть під час воєнного стану мають право прийти на перевірку за умови, що для цього є підстави. Вони фіксують порушення в акті, виносять припис на усунення порушення. У разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст 265 КЗпП, не застосовуються.

Важливо! На відміну від найманих працівників, ФОП працюють самі на себе, тому на них норми КЗпП та інших законів про працю, у тому числі про відпустки, не розповсюджуються. Тому тривалість відпусток, встановлених законодавством, їх не стосується. Вони мають право відпочивати стільки, скільки забажають або наскільки це дозволяє їх бізнес. Тільки у разі, якщо ФОП одночасно є ще і найманим працівником у іншого суб’єкта господарювання, то тільки в цьому випадку його стосуються всі норми трудового законодавства.

Наталя Щербак, консультант з обліку та податків