Основні принципи складання договору

Кожен з вас укладав і укладає договори. Дехто вважає цей процес суто символічним, інші (особливо великі компанії) доходять до абсурду, організовуючи багаторівневу вертикаль перевірок та погоджень… Отже, на що звертати увагу, щоб не стати жертвою додаткових умов чи, навпаки, не прописаних нюансів? 

Здавалося б, в укладенні договорів, за умови досягнення між сторонами принципової згоди щодо умов співпраці, не мало би бути нічого складного. І дійсно, за умови, що все добре і сторони підходять до виконання своїх договірних зобов’язань добросовісно, розумно та справедливо, середньостатистичний договір за обсягом не перевищував би однієї-двох сторінок. Водночас, як відомо, якщо щось іде не так, як планувалось, надмірна, на перший погляд, деталізація умов договору може мати вирішальне значення. Безумовно, гарно складений договір не є запорукою уникнення конфліктних ситуацій під час виконання його умов чи панацеєю під час їх вирішення, в т.ч. в судовому порядку, втім, реалії такі, що шанси на позитивний результат значно вищі у тих, для кого договір не є простою формальністю.

У цьому матеріалі ми не намагатимемося розглянути усі можливі варіації завідомо неприйнятних чи потенційно невигідних умов, які можуть пропонуватися контрагентами в процесі узгодження тих чи інших видів співпраці, адже це об’єктивно неможливо. Натомість зупинимось на принципових підходах, яких необхідно дотримуватись під час укладення того чи іншого договору.

Передусім, як вже можна було здогадатися з вищенаведеного, договір – це не просто формальний папірець, що потрібен кому завгодно: юристу, бухгалтеру, контролюючим органам тощо, тільки не суб’єкту господарювання, який має за ним працювати. Навпаки, пропонуємо ставитися до договору як до певного локального зводу зрозумілих, передусім для його сторін, правил поведінки (прав та зобов’язань), які сторони, що укладають договір, погоджують для досягнення власних цілей. Звідси чітке розуміння мети договору, власної в ньому ролі, прав та зобов’язань і причинно-наслідкових зв’язків є відправною точкою в процесі побудови «здорових» партнерських відносин.

Досить часто на практиці трапляється так, що через велику кількість супутніх зобов’язань, не характерних для відповідного виду договорів, втрачається квінтесенція договору. Крім того, слід пам’ятати головне правило, відповідно до якого зміст документа (у даному випадку – договору) превалює над його «формою». Іншими словами, вид договору визначатиметься не його назвою, а «наповненням». Тобто якщо, наприклад, сторони у договорі про надання послуг передбачать усі умови, характерні для договорів підряду, чи договір, який за змістом є договором купівлі-продажу, назвуть договором дарування, останні вважатимуться договором підряду та договором купівлі-продажу відповідно, незалежно від того, як їх назвали сторони, і у разі виникнення конфліктної ситуації тлумачитимуться виходячи з їх змісту.

Таким чином, правильне визначення характеру правовідносин є відправною точкою у процесі підготовки договору. Насправді це питання є досить актуальним у практичному сенсі, адже законодавець для тих чи інших видів договорів встановив певні набори обов’язкових так званих істотних умов, які сторони мають узгодити, аби підписаний ними договір вважався укладеним. Окрім того, якщо сторони договору не врегулюють у договорі окремі питання, відповідні відносини будуть регулюватися релевантними положеннями закону (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та/або інший профільний для відповідної сфери нормативно-правовий акт), дія якого розповсюджується на конкретний вид відносин.    

На які ж пункти договору слід звертати особливу увагу? Правильна, без перебільшень, відповідь звучить так: на усі. Втім, аби відійти від філософії та надати читачам практичні поради, виокремимо найбільш розповсюджені умови, конкретизація яких допоможе заощадити нерви, час та інші ресурси в майбутньому.

Момент виконання договору – прийняття робіт або послуг 

Зазвичай завершення виконання робіт/надання послуг по договору супроводжується підписанням сторонами відповідного акта приймання-передачі, який свідчить про беззаперечний обов’язок замовника оплатити відповідні роботи або послуги. Втім, як бути, якщо замовник відмовляється підписувати акт, мотивуючи свою відмову (на словах), наприклад, власним переконанням того, що результат робіт/послуг мав би бути іншим? Задля уникнення подібних ситуацій в договорі доцільно, по-перше, чітко зафіксувати критерії якості робіт або послуг чи посилання на документ, який встановлює такі критерії, а по-друге, додати застереження про те, що роботи або послуги вважатимуться прийнятими замовником за умови ненадання останнім упродовж певного (узгодженого в договорі) строку обґрунтованих (з посиланням на відповідні, погоджені в договорі, критерії якості) заперечень з приводу підписання акта через невідповідність робіт або послуг умовам договору.     

Відповідальність

Головні критерії, якими слід керуватися при визначенні умов щодо відповідальності – пропорційність, справедливість та доцільність. Перший полягає в тому, що оскільки у договорі, як правило, у кожної з його сторін є певні права та певні обов’язки, встановлення відповідальності за невиконання обов’язків лише однією стороною договору навряд чи можна вважати таким, що відповідає критерію пропорційності. Справедливість відповідальності напряму пов’язана з її розміром. Іншими словами, якщо розмір відповідальності за порушення зобов’язання є неспівмірним з вартістю робіт чи послуг, що мають бути виконані/надані за договором, ймовірніше за все така відповідальність критерію справедливості не відповідає. Доцільність же можна охарактеризувати таким прикладом. Не секрет, що у будь-якому договорі поряд з основними зобов’язаннями, спрямованими на досягнення власне мети договору, може міститись ціла низка додаткових зобов’язань, причому інколи взагалі таких, які жодним чином не стосуються предмета договору та не впливають на його виконання (наприклад, невідкладно інформувати про зміну кількості співробітників сторони орендаря за договором оренди складу для зберігання пшениці), і встановлено цілком реальну відповідальність за їх невиконання. Наявність таких додаткових зобов’язань, а тим більше – відповідальності за їх невиконання, подекуди взагалі ставить під сумнів доцільність продовження переговорного процесу з потенційним контрагентом.

Окремої уваги потребує питання застосування тих чи інших видів неустойки, визначення яких міститься у відповідних законодавчих актах. Так, наприклад, доволі часто зустрічаються випадки встановлення сторонами відповідальності у вигляді пені за неналежне виконання негрошових зобов’язань (наприклад, за прострочення передачі товару). Водночас такий вид відповідальності за невиконання негрошових зобов’язань, як пеня, є помилковим за замовчуванням, оскільки суперечить законодавчо закріпленому визначенню пені як неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Можливість припинення договору в односторонньому порядку

Безумовно, переважна більшість договорів укладається не для того, аби їх потім розривати. Втім, трапляються випадки, коли з тих чи інших причин збереження договірних відносин стає непомірним тягарем. При цьому, як показує практика, далеко не у всіх випадках сторони під час укладення договору моделюють такий ймовірний сценарій, як припинення договірних відносин взагалі та їх припинення в односторонньому порядку зокрема. Як наслідок – величезна кількість судових спорів, предметом яких є припинення договірних відносин з підстав, встановлених законодавством.

На наше переконання, положення договору, присвячені умовам і порядку його припинення, потребують окремої уваги та обов’язково мають бути узгоджені з правозастосовною практикою. При цьому задля уникнення неоднозначності трактування варто уникати застосування синонімів замість визначених в законі термінів та понять. Чудовим прикладом може послужити заміна в договорі словосполучення «право односторонньої відмови від договору» на «право розірвання договору в односторонньому порядку» – ніби про одне і те ж, однак можуть бути нюанси. 

Наостанок хочеться зауважити, що домовитись про вигідні умови співпраці – це, безумовно, хороший старт. Втім, очікувати на хороший результат співпраці набагато легше і спокійніше з правильно складеним договором. 

Василь ШЕРЕТЬКО

адвокат, старший юрист ЮФ «АНТІКА»