Чи звільняє енергетичний колапс від віповідальності за договором? #3 | Raiffeisen Bank Aval Чи звільняє енергетичний колапс від віповідальності за договором? #4 | Raiffeisen Bank Aval
Бережіть себе. Все онлайн в Raiffeisen Online.
Завантажити Завантажити
Увійти Перекази та Платежі
Чи звільняє енергетичний колапс від віповідальності за договором? #13 | Raiffeisen Bank Aval Чи звільняє енергетичний колапс від віповідальності за договором? #14 | Raiffeisen Bank Aval Чи звільняє енергетичний колапс від віповідальності за договором? #15 | Raiffeisen Bank Aval Чи звільняє енергетичний колапс від віповідальності за договором? #16 | Raiffeisen Bank Aval Чи звільняє енергетичний колапс від віповідальності за договором? #17 | Raiffeisen Bank Aval Чи звільняє енергетичний колапс від віповідальності за договором? #18 | Raiffeisen Bank Aval
Ukr
01 Грудня 2022

Чи звільняє енергетичний колапс від віповідальності за договором?

Віялові та аварійні відключення електричної енергії по всій країні створюють чимало незручностей та проблем як для населення, так і для бізнесу. І якщо перші вже певною мірою адаптувались до нових реалій, то для других не все так просто, оскільки «ціна вирішення питання» може бути непомірною або ж взагалі такого вирішення з огляду на ті чи інші обставини просто не існує. 

Втім, ухвалені договірні зобов’язання ніхто не скасовував, тому питання, чи можуть відключення електроенергії вважатися форс-мажорними обставинами та як убезпечити свій бізнес внаслідок прострочення виконання власних зобов’язань чи прострочення виконання зобов’язань контрагентами, стає дедалі актуальнішим.

То ж давайте послідовно розберемось у цьому питанні.

Розпочнемо з нормативно-правового регулювання питання форс-мажору. Так, стаття 617 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, відповідно до якого особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, Цивільний кодекс України містить низку спеціальних норм, покликаних врегулювати питання виконання окремих зобов’язань чи відповідальності за неможливість виконання зобов’язань внаслідок існування обставин, за які сторони не відповідають, в т.ч. обставин непереборної сили, в розрізі тих чи інших договірних правовідносин (наприклад, статті 679 Недоліки товару, за які відповідає продавець, 762 Плата за найм (оренду) майна, 879 Забезпечення будівництва та оплата робіт, 906. Відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг, 922 Відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення, 950 Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі та ін.).

Більш детальне визначення того, що собою являють обставини непереборної сили, наведене у статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Втім, найбільш повне визначення поняття обставин непереборної сили наведене в частині 2 статті 14Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно з законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 14 та частини 1 статті 141 згаданого Закону, засвідчення форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

З загальним нормативно-правовим регулюванням розібрались, тож повернімось до відключень (віялових/аварійних) електричної енергії і того, що робити сторонам, для яких такі відключення унеможливили виконання договірних зобов’язань.

З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства України вбачається, що такі відключення цілком та небезпідставно можуть розглядатись як різновид форс-мажорних обставин, які, своєю чергою, є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язань. При цьому слід враховувати наступне.

З аналізу практики розгляду судових спорів можна спрогнозувати, що суди, ймовірніше за все, розглядатимуть віялові відключення як факт, що не потребує доведення. Тобто якщо мова йде про договір, який укладався вже після початку таких відключень (за умовної усталеності графіків відключень), сторони навряд чи зможуть посилатись на форс-мажор, оскільки, укладаючи договір, вони мали усвідомлювати всі можливі наслідки і розраховувати власні можливості за існуючих умов. Що стосується аварійних відключень електричної енергії і договорів, укладених до початку віялових відключень, то обґрунтування виникнення форс-мажорних обставин у такому разі не повинно викликати труднощів. Водночас варто розуміти, що для звільнення від відповідальності особа, яка порушила зобов’язання, повинна довести: (1) наявність обставин непереборної сили; (2) їх надзвичайний характер; (3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; (4) причинний зв’язок між цими обставинами і понесеними збитками. При цьому, як і у випадку з карантином чи війною, сам факт існування відключень не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у разі, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід унеможливлює виконання конкретних зобов’язань.

Втім, не все так однозначно і з договорами, що були укладені до початку відключень електричної енергії. Справа в тому, що оскільки обставини систематичних відключень вже є загальновідомими, сторони за договором мають проявити розумну обачливість та відкоригувати (чи хоча б спробувати) договір відповідно до обставин, що змінились. Адже невжиття сторонами чинного договору будь-яких заходів щодо врегулювання питань з відтермінування виконання зобов’язань (чи інших змін умов договору), так само як і відсутність ініціатив з боку сторін щодо врегулювання відносин відповідно до існуючих реалій, може свідчити про те, що його умови є прийнятними для сторін. Відтак, посилання на форс-мажор за відсутності жодних ініціатив навряд чи можна буде вважати обґрунтованим.

Так чи інакше, сторона договору, для якої виконання зобов’язання стало неможливим через дію обставин непереборної сили, має повідомити про це іншу сторону.

Варто також зауважити, що якщо сторонами договору не буде знайдено компромісу і спір доведеться вирішувати в судовому порядку, існування обставин непереборної сили (форс-мажор) може підтверджуватись не лише довідкою ТПП, а й будь-якими іншими доказами (наприклад, офіційною інформацією регіонального оператора систем розподілу/передачі в поєднанні з регламентом виробничих процесів підприємства, графіком роботи орендованих приміщень тощо).

Василь ШЕРЕТЬКО

Адвокат, старший юрист «ЮФ «Антіка»