Особливі умови господарських відносини з суб'єктами господарювання з окупованих територій
Попри те, що війна з рф триває вже майже пів року, не всі суб’єкти господарювання з окупованих територій припинили свою діяльність. Саме тому турбує питання: чи можна нам продовжувати працювати з суб'єктами господарювання з окупованих територій. Пошукаємо відповідь на це питання.
Питання господарських відносин з суб'єктами господарювання з окупованих територій було врегульовано ще у 2014 році в Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Починаючи з 24 лютого поточного року в цей Закон було внесено низку змін та уточнень.
Але необхідно звернути увагу на наступне: законом передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, ФОП та самозайнятими особами, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Отже, якщо ви збираєтесь мати господарські відносини з суб’єктом господарювання, зареєстрованим на окупованій території, то вам необхідно дочекатися, поки контрагент змінить свою податкову адресу.
Вищеназваний закон доповнено нормами, які передбачають, що дата початку тимчасової окупації територій визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України. Отже, до прийняття відповідного рішення Радою національної безпеки і оборони України, введеного у дію указом Президента України, такі території офіційно не є визначеними. Тому саме через це виникає певна невизначеність.
Водночас згідно законом контрагенту з окупованої території необхідно змінити податкову адресу, тому що законом визначено: правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. А згідно з Цивільним кодексом України (ст. 236) нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
Отже, вказівка про нікчемність правочину свідчить про те, що рішення суду про визнання договору нікчемним не потрібно, тому що правочин недійний/відсутній з моменту його вчинення (підписання).
Якщо договір є нікчемним, то найбільш негативний наслідок цього – у сторін договору відсутня правова підстава для вчинення будь-яких дій (оплати та/чи поставки товарів/послуг). А це, своєю чергою, не надає права отримувачу товарів (робіт, послуг) на податковий кредит та витрати.
Крім того, необхідно враховувати, що в даному випадку є ризик порушення контрагентами своїх зобов’язань. Це стосується кожної зі сторін (як суб’єктів господарювання з окупованих, так і з неокупованих територій). Кожна зі сторін може стикнутися з ситуацією, коли після виконання зобов’язань однією стороною друга може стверджувати, що договір (правочин) нікчемний і правові підстави для виконання зобов’язань за ним відсутні.
Звісно, можна заперечувати й стверджувати, що без офіційного визначення окупованих територій обмеження, передбачені законом, не мають застосовуватись. Але норма про обмеження не скасована і є чинною, і якісь уточнення до неї відсутні, тому є ризик фіскального підходу в її застосуванні як з боку контрагентів, так і контролюючих органів.
Основним посиланням податківців щодо того, що договір нікчемний, буде те, що податкова адреса знаходиться на окупованій території. Тому що нормами ПКУ передбачено для фізичної особи: податкова адреса платника податків – це місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Причому платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Для юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) податковою адресою є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
Таким чином, щоб продовжувати здійснювати господарську діяльність з суб’єктами господарювання з окупованої території, необхідно, щоб вони змінили свою податкову адресу і ці зміни були внесені до Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
Необхідно також враховувати наступні обмеження, які стосуються зокрема розрахунків, переміщення товарів, дії дозвільних документів, оплати праці найманих працівників тощо.
Банківська система (розрахунки):
- під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів НБУ та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території;
- на тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів;
- переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється;
- тимчасово, на період дії особливого правового режиму тимчасової окупації, НБУ має право встановлювати порядок транскордонного переміщення готівкової валюти держави-окупанта та/або порядок здійснення операцій з готівковою валютою держави-окупанта на території України;
- можливо продовжувати обслуговування суб’єктів господарювання після зміни ними податкової адреси.
Переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території.
Заборонено на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, зокрема автомобільним, залізничним, повітряним водним...
Забороняється переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до виключень.
Контроль в’їзду-виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території в межах контрольних пунктів в’їзду-виїзду, а також поза межами контрольних пунктів в’їзду-виїзду, проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.
У зв’язку з цим наведена вище заборона переміщення товарів (робіт, послуг) виключає можливість виконання сторонами укладених раніше угод, як і не дає можливості виконувати укладені нові угоди.
Виключення передбачено для переміщення товарів через лінію зіткнення на окуповану територію лише для гуманітарної допомоги для захисту цивільного населення, що перебуває на окупованій території.
Перелік і обсяги (вартість/вага/кількість) обмежених або заборонених до переміщення через адміністративний кордон товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.
Дозвільні документи.
Ліцензії, надані суб’єктам господарювання на окупованих територіях, та документи про відповідність, надані відповідно до Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», документи дозвільного характеру, надані відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»:
- вважаються недійсними на тимчасово окупованій території;
- можуть використовуватися для проведення господарської (підприємницької) діяльності на іншій території України до закінчення строку їх дії, у випадку перереєстрації таких суб’єктів на іншій території України, у порядку, встановленому ДПС України;
- не можуть бути продовженими відповідно до законодавства України, крім випадків, коли до закінчення строку дії таких ліцензій (дозволів) здійснено деокупацію відповідної тимчасово окупованої території.
На товари, вироблені на тимчасово окупованій території, не може бути видано сертифікат українського походження.
Наведені обмеження свідчать про те, що діяльність, яка потребує ліцензій та/чи дозволів, буде визнаватися вчиненою поза законом з застосуванням визначеної законом відповідальності.
Виплати заробітної плати.
На тимчасово окупованій території особа не несе юридичної відповідальності за невиплату або за затримку виплати заробітної плати працівникам, передбаченої законодавством України, якщо така невиплата (затримка) виникла внаслідок тимчасової окупації (обставин непереборної дії).
Також необхідно враховувати, що під час режиму тимчасової окупації норми регуляторного законодавства на тимчасово окупованій території не застосовуються. До таких норм належать положення щодо державного нагляду та контролю, питання перевірок господарської діяльності.
Наталя Щербак, податковий консультант
